Збереження лелеки чорного

        Чорний лелека Ciconia nigra L. ще донедавна був одним з найменш вивчених видів птахів в Україні. Потаємний спосіб життя, низька чисельність виду поряд з її нестабільною динамікою та висока вартість досліджень тривалий час не давали змоги розробити дієві заходи з охорони виду.
        Сьогодні існує реальна загроза істотного скорочення чисельності виду, внаслідок кількох основних причин. Насамперед, це спосіб ведення лісового господарства, який на практиці не передбачає збереження місць гніздування рідкісних видів, серед них і чорного лелеки, навіть у гніздовий сезон; постійне зростання антропогенного навантаження на лісові масиви (збір грибів і ягід), особливо в розпал гніздового періоду; зменшення кількості старих дерев, на яких лелека може влаштовувати гнізда. Негативними факторами впливу на стан популяцій виду також є осушувальна меліорація, порушення гідрологічного режиму, рубки та заготівля деревини, розорювання лук, браконьєрський відстріл, турбування в гніздовий період та низький рівень екологічної свідомості та знань.
        Не зважаючи на високий охоронний статус, визнаний міжнародними угодами на національному рівні, практична охорона виду в Україні майже не проводиться. Саме тому стало необхідним розроблення конкретних заходів з охорони чорного лелеки і втілення їх на практиці. Як наслідок – затвердження наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 11 березня 2019 року № 102 Плану дій щодо збереження чорного лелеки (Ciconia nigra L.) в Україні. Заходи, скеровані на охорону чорного лелеки, сприятимуть істотному зменшенню, а можливо й повному усуненню негативних факторів, які існують для цього виду в Україні.
       Чорний лелека – лісовий птах. Для гніздування обирає лісові масиви зі старими деревами або групи старих дерев поруч з болотами, ріками, озерами чи луками. Заселяє усі типи лісів як у горах, так і на рівнині. Віддає перевагу листяним, часто заплавним, лісам. Велике значення мають старі розлогі дерева, зручні для розташування гнізда. Останнім часом гніздиться навіть неподалік осель людини. Дуже обережний, особливо біля гнізда. До гнізда і від нього найчастіше летить не над лісом, а всередині лісу поміж деревами. Оскільки розмах крил у нього приблизно 2 м, то гніздо найчастіше розташовується поруч із «коридором», яким птахові зручно підлітати. Тому воно часто влаштоване біля лісових просік або долин струмків. Відразу після прильоту та в передміграційний період чорного лелеку можна побачити і на відкритих суходільних просторах або великих водоймах.
       Живиться тваринною їжею. Переважно, це риба довжиною навіть до 25 см, жаби, тритони, різноманітні водяні комахи, рідше плазуни і раки. Іноді споживає водяні рослини.
       Чорний лелека, залежно від умов середовища, використовує різні способи полювання. В каламутній воді він полює наосліп, хапаючи здобич, яка торкнеться його дзьоба. У прозорій воді птах може наздоганяти і хапати помічену здобич. Часто ходить берегом у пошуках корму. У жарку погоду може застосовувати полювання «під парасолькою»: стоячи у воді лелека розкриває крила і хапає рибу, яка збирається в його тіні.
       У світі чорний лелека поширений значно ширше, ніж білий – у всій лісовій зоні Євразії. Зимує в Африці між Сахарою та екватором, а також у Індії та на південному сході Китаю.
       В Україні чорний лелека трапляється переважно в Українських Карпатах і прилеглих рівнинах, а також на Поліссі, проте окремі випадки гніздування виду відомі в Тернопільській, Вінницькій та Полтавській областях.
       Для збереження даного виду в Україні впродовж 2019 – 2022 років планується провести наступні заходи:
       - моніторинг виду – проведення щорічного контролю стану гнізд, гніздових і кормових територій виду, мічення птахів і дослідження їхньої гніздової поведінки, що є гарантією збереження виду і середовища його гніздування;
       - створити охоронні ділянки в місцях гніздування, адже це необхідна умова збереження місць гніздування і забезпечення спокою під час виведення пташенят;
       - створити мережу територій та об’єктів природно-заповідного фонду, природоохоронних територій міжнародного значення;
       - облаштувати штучні гніздівлі;
       - оптимізувати лісокористування в місцях гніздування – лісові виділи, де розташовані гнізда, необхідно перевести до категорії репрезентативних ділянок лісових екосистем, в яких не проводяться лісогосподарські роботи;
       - оптимізувати гідрологічний режим в місцях гніздування, адже осушувальні меліоративні роботи істотно скоротили площі кормових угідь птахів, які трофічно пов’язані з водою, а зловживання хімічними добривами призвело до скорочення різноманіття кормової бази;
       - розводити в неволі, проводити реабілітацію та випускати в природу – успішне розмноження чорного лелеки проводиться в Київському та Харківському зоопарках, що створює умови для випуску молодих лелек у дику природу. Проте, після полишання пташенятами гнізда у зоопарку, їх доцільно передавати в умови напівдикого утримування в центри реабілітації диких тварин при об’єктах природно-заповідного фонду, розташованих в межах ареалу цього виду.
       Впродовж останніх 12 років дослідження чорного лелеки в Україні проводяться Державним природознавчим музеєм НАН України спільно з Західноукраїнським орнітологічним товариством у рамках міжнародного проекту «Ciconia-Ukraine», за підтримки Фонду «Ciconia» (Ліхтенштейн). Усі польові роботи відбуваються у співпраці з установами природно- заповідного фонду України та обласними управліннями лісового та мисливського господарства.

Заступник
директора Департаменту

Г.І. Гажієнко

 

Попередня сторінка