2 лютого
світ відзначає День водно-болотних територій,
знищення яких - одна з найбільших загроз для
існування наших рік та водойм.
Водно-болотними
угіддями вважаються природні комплекси боліт,
заплавних лук і лісів, а також плавні та
мілководні водойми чи їх ділянки глибиною до 6
метрів. Крім прісних територій, сюди відносять
також солонкуваті та солоні, наприклад, морські
акваторії, глибина яких під час відпливу також не
перевищує 6 метрів.
Такі мілководні
водойми та заплави відіграють дуже важливу роль
для людини – вони очищують воду, виділяють
багато кисню та поглинають вуглекислий газ, є
домівкою для багатого біорізноманіття (12% видів
тварин та 30% риб), захищають від повеней, сприяють
підвищенню родючості ґрунтів прибережних
територій та виконують багато інших важливих
природних функцій.
Основні положення
щодо захисту водно-болотних угідь міжнародного
значення були закріплені 2 лютого 1971 року
підписанням Рамсарської конвенції в іранському
місті Рамсаре. Тоді її підписали 18 країн. Цей
документ став першою глобальною угодою з охорони
та збереження природних ресурсів. Наразі до
Конвенції приєдналися вже 169 країн світу, серед
яких і Україна, де мережа водно-болотних угідь
міжнародного значення нараховує 39 територій
загальною площею 786 321 га.
Секретаріат
Рамсарської конвенції визначив тему 2019 року:
«Водно-болотні угіддя та зміни клімату» і
запропонував серію лозунгів: «Водно-болотні
угіддя – ключ до вирішення проблем, пов’язаних
зі змінами клімату. Ми не безсилі у протидії
змінам клімату. Водно-болотні угіддя допомагають
нам. Годі виснажувати водно-болотні угіддя.
Зупинимо втрату водно-болотних угідь». Основною
ідеєю цих лозунгів є підкреслення важливості
екосистем водно-болотних угідь у протидії змінам
клімату, поглинанні вуглецевих сполук,
пом’якшенні впливу посух, зменшенні впливу
повеней та штормів.
Тимчасово виконувач обов`язків
директора Департаменту
О.П. Ткаченко
|