Розташований на території Сулинської затоки та
Кременчуцького водосховища в межах двох районів
- Глобинського (околиці сіл Святилівка і Бровари)
та Семенівського, околиці сіл Погребняки і
Горошине. Оголошений Указом президента України
від 09.12.96 р. №1341/98.Знаходиться у віданні Святилівської та Бугаївської сільрад Глобинського району, Кременчуцького ДЛГ, Погребняківської, Горошинської сільрад Семенівського району, Лубенського ДЛГ.
На території заказника представлені типові заплавні комплекси рослинності: високотравні та низькотравні болота, прибережно-водна і водна рослинність, справжні та засолені луки, заплавні ліси.
В Cулинський затоці водна і прибережно-водна флора представлена майже вичерпно в межах Полтавської області. Проте її розміщення нерівномірне на території заказника. В межах водосховища водна рослинність набагато бідніша, а прибережно-водна виражена лише місцями, що пов'язано з коливанням рівня води. Найкраща водна рослинність представлена на початку гирлової частини р.Сули, а також в численних затоках, старицях. Розподіл рослинності типовий: придонні, занурені (кушир), вільно плаваючі (ряски, жабурник), прикриплені з листям на поверхні (два види латаття, глечики жовті, рдесті - 11 видів), прибережно-водні (сусак, стрілолист, частуха, лепешняк, аїр).
Високотравні болота займають ділянки у верхній частині гирла Сули.
Вони представлені очеретом звичайним,
рогозом вузьколистим, рідше широколистим, кугою
озерною. В заплаві Сули поширені осокові
угрупування (осоки гострої та прибережної) . Вони
більш насичені різнотрав'ям з півників болотних,
калюжниці болотної, вовконога європейського,
м'яти водяної, плакуна верболистого та
інш. Флористичну специфіку заказника визначають лучні ділянки з різним ступенем засолення. На підвищених гривах формуються лучні угруповання до складу яких входять конюшина польова, горошок волохатий, підмаренник справжній, подорожник індійський, нечуйвітер волохатенький. Рослинність має чітко виражений екологічний ряд в заплавній частині заказника: угрупування ситника Жерарда (індикують помірне засолення) ---- угруповання айстри солончакової з кульбабою бессарабською ---- угруповання покісниці розставленої плюс подорожника солончакового (сильне засолення) ---- угруповання пирію видовженого плюс кермек південно-бузький (замшевий) (максимальне засолення) ---- бульбокомиш морський, тризубець морський, молочка приморська (вологі солончаки). На слабо засолених вологих луках виявлені популяції рідкісних орхідей - зозулинця болотного та пальчатокорінника м'ясо-червоного.
Заплавні ліси займають незначні площі в гирлі Сули і представлені заростями верби білої та чагарникових видів верб (попелястої, козячої, п'ятитичинкової), калини звичайної.
На території заказника можна зустріти 249 видів наземних хребетних. Серед них відмічено 18 видів, занесених до Червоної книги України (далі ЧКУ), 6 видів, занесених до Європейського червоного списку (далі ЄЧС) та 24 регіонально-рідкісних (РР). Фауну наземних хребетних заказника можна розподіляти по 4 фауністичним комплексам: деревно-чагарниковий, прибережно-водний, луко-степовий та синантропний.
Птахів тут зустрічається 191 вид, що складає 61,8% від загальної кількості видів птахів, будь-коли зафіксованих на території Полтавської області. Серед них відмічено 14 видів, занесених до Червоної книги України, 2 види, занесених до Європейського червоного списку та 23 регіонально-рідкісних. Причому, орлан-білохвіст одночасно належить до Червоної книги України та європейського червоного списку.
У гніздовий період на території заказника виявлено 105 видів птахів, в тому числі у складі гніздуючих відмічені: кулик-сорока (ЧКУ), чапля жовта (ЧКУ), лежень (ЧКУ), ходуличник (ЧКУ), дерихвіст степовий (ЧКУ), реготун чорноголовий (ЧКУ), деркач (ЄЧС); шуліка чорний (РР), крячок білощокий (РР), чапля мала біла (РР) та ін. Крім того, в цей період як випадково-залітні та бродячі фіксувався баклан великий (РР) та нові для фауни Полтавщини види - чеграва та вівсянка білоголова.
У гніздовий період високої чисельності (в окремі роки у відповідності з циклічністю видової динаміки чисельності) можуть досягати 11 видів. Це, зокрема, погонич, лиска, курочка водяна, дрізд співочий, очеретянки лучна та дроздовидна, славка чорноголова, зяблик та вівсянка звичайна.
В період весняної та осінньої міграції можна зустріти 161 і 162 види відповідно. Численними серед весняних мігрантів бувають 24 види, в тому числі, гуска сіра, чайка та інш. В період осінньої міграції кількість видів з високою чисельністю становить 26. Це, зокрема, чомга, свищ, грак, чайка та інш.
Кількість рідкісних видів трохи нижча навесні, ніж восені. Саме в періоди міграцій була відмічена переважна більшість видів, занесених до Червоної книги України, Європейського червоного списку та регіонально-рідкісних.
Зимовий аспект орнітофауни представлений 53 видами, в тому числі гоголь (ЧКУ), крохаль довгоносий (ЧКУ), та сорокопуд сірий.
Найбільша кількість видів птахів заказника належить до прибережно-водного фауністичного комплексу (сюди входять водно-болотний та біляводний екологічний типи птахів) - 78 видів (40,8%). У гніздовий сезон зустрічається 30 видів.
Деревно-чагарниковий фауністичний комплекс (включає лісовий, узлісно-галявинний та чагарниковий екологічні типи птахів) є слідуючим за ступенем насиченості видами - сюди входить 69 видів, або 36,1%. У гніздовий сезон зустрічається 45 видів.
Лучно-степовий комплекс (лучний, лучно-степовий та степовий екотипи) представлений 31 видом (16,2%). У гніздовий сезон зустрічається 17 видів.
До складу синантропного фауністичного комплексу входить 12 видів (6,3%), причому всі вони зустрічаються і на гніздуванні.
Ссавців відмічено 32 види. Це складає 48,5% від загальної кількості видів звірів Полтавської області. Серед них відмічено 4 види, занесені до Червоної книги України та 1 вид занесений до Європейського червоного списку.
Із найбільш цікавих звірів тут можна зустріти норку європейську (ЧКУ), ондатру, лисицю звичайну, кабана та інш.
До деревно-чагарникового фауністичного комплексу (сюди входять лісовий та лісо-лучний екологічні типи) належить всього 3 види, 9,4%
Прибережно-водний фауністичний комплекс (включає біляводний екологічний тип ссавців) містить всього 6 видів (18,8%).
Луко-степовий комплекс (лучний, луко-степовий та степовий екотипи) представлений 5 видами (15,6%). В синантропній фауністичний комплекс входить 4 види (12,5%).
Плазунів в Сулинському заказнику відмічено 5 із 11 видів Полтавщини.
Вони входять до складу лише 3 фауністичних комплексів: 1 до деревно-чагарникового - ящірка живородяча; 3 до прибережно-водного - черепаха болотна, вуж звичайний та вуж водяний; і 1 до луко-степового - ящірка прудка.
Земноводних відмічено всі 10 видів Полтавщини.
Хоча всі амфібії в період размноження пов'язані з водним середовищем, справжніми водно-болотними формами, які входять до прибережно-водного фауністичного комплексу, серед наших земноводних є тільки 2 - джерелянка червоночерева та жаба озерна. Крім того, чисельним у наших водоймах буває гібрид між жабою озерною та жабою ставковою. Цікаво, що при цьому одну з батьківських форм, а саме - жабу ставкову, знайти до сіх пір не вдалося. До лучно-степового комплексу входить лише ропуха зелена.
Найбільше видів представлено у деревно-чагарниковому фауністичному комплексі - 7: квакша звичайна, жаба гостроморда та трав'яна, ропуха сіра та обидва наші тритони - гребінчастий і звичайний. Часничниця звичайна може входити до деревно-чагарникового, лучно-степового та синантропного комплексів.
Водно-болотні птахи на території заказника мають у гніздовий сезон досить незначну чисельність. Головною причиною такої ситуації є затоплення кладок в результаті частих і значних за амплітудою коливань рівня води у водосховищі та зв'язаних з ним водоймах.
Заказник "Сулинський" є основним на Кременчуцькому водосховищі нерестовищем, а також місцем нагулу і зимівлі різноманітних видів риб: щуки, сазана, ляща, синця, судака тощо.
Серед факторів антропогенного впливу, що діють на території заказника, крім вже названих різких коливань рівня в гідросистеми Дніпродзержинського водосховища, особливе значення мають ще й такі, як значний рекреаційний прес, перевипас угідь та хімічне забруднення середовища (переважно міндобривами та гербіцидами).
Слід зазначити ще один новітній фактор антропічного впливу на фауну заказника - електролов риби, який набув широкого вжитку протягом останнього десятиліття. Крім того, що він надзвичайно згубно впливає на безхребетних гідробіонтів та риб, відомі факти здобування з його допомогою бобрів, ондатр і видри. Посередньо, через погіршення кормової бази, електролов негативно впливає і на чисельність цілого ряду птахів, трофічно пов'язаних з водним середовищем (чайкових, пастушкових, куликів та інших).
Ландшафтний заказник "Сулинський" репрезентує флористичне та фауністичне різноманіття природних водно-болотних комплексів Лісостепової зони України; має важливе водоохоронне значення; є місцем гніздування та відпочинку під час сезонних міграцій багатьох видів птахів, серед яких чимало занесених до Червоної книги України, а також нересту багатьох видів риб; має вагоме значення природного ядра перехрестя двох екокоридорів - регіонального Сулинського та національного Дніпровського.