Заказник
розташований між селами Дейманівка і Шкурати
Пирятинського району і знаходиться у віданні
Дейманівської сільської ради. Територія заказника репрезентує типову заплавну ділянку р. Удай із чисельними озерами, яка виконує роль регулятора водного режиму річки.
Основні площі заказника займають високотравні та осокові болота. Домінантами їх частіше виступають очерет звичайний, рогіз широколистий, лепешняк високий. Флористичне ядро нижніх під'ярусів формують хвощ прирічковий, лисохвіст тростиновий, вербозілля звичайне, живокіст лікарський, плетуха звичайна, жеруха австрійська, чихавка хрящувата, м'ята болотна, калюжниця болотна. Досить звичайним явищем є групи верб на болотах із верби попелястої, козячої та вушкатої. На одному із таких боліт у східній частині болота виявлені зарості рідкісної бореальної рослини - бобівника трилистого та болотної орхідеї коручки болотної, занесеної до Червоної книги України (утворює багаточисельні куртини).
На осокових болотах часто домінують осоки загострена та омська. Вони подекуди утворюють угруповання із набором типових та малопоширених болотних видів, серед яких - валеріана висока, рутвиця блискуча, жовтець язиколистий, гадючник в'язолистий, сідач коноплевидний, осот болотний та ін. Часто зарості у периферійних частинах боліт утворює аїр болотний. По периферії болотних масивів на сухіших, підвищених у рельєфі ділянках формуються справжні луки із костриці східної, лисохвосту тростинового та осоки розставленої. У складі різнотрав'я досить часто зустрічається осот їстівний, тризубець морський, кермек замшевий, щавель кислий, ситник сленистий, блісмус стиснутий, волошка лучна. В таких угрупованнях виявлені чисельні популяції трьох видів орхідей: зозулинцю болотного, пальчатокорінників м'ясо-червоного та Фукса.
Досить часто посеред болотних
комплексів зустрічаються озера та затоки р. Удай.
Периферійна частина їх зайнята угрупованнями
прибережно-водного високотрав'я шириною 4-6 м, яке
сформоване очеретом звичайним, рогозами
вузьколистим та широколистим із болотною
папороттю у нижчому під'ярусі. Флористичним
ядром заток є: щавель водний, куга озерна, паслін
солодко-гіркий, осока несправжньосмикавцева,
сідач коноплевидний. Відмічена значна участь
рідкісної для Лівобережного Лісостепу цикути
отруйної. Найбільш поширеними є очерет звичайний
і болотна папороть. Попід прибережно-водним високотрав'ям розміщуються смуги із латаття сніжно-білого, рясок триборозенчастої, горбатої та малої, спіродели багатокореневої, вольфії безкореневої, жабурника звичайного. Досить поширеним явищем на водоймах заказника є утворення подекуди суцільних заростей водяним різаком алоєвидним. У воді виявлені різні види рдесників (плаваючого, злаколистого, кучерявого, гребінчастого), пухирник звичайний, кушир занурений.
Цінність флористичних комплексів визначається наявністю значної кількості рідкісних видів. Із них до Червоної книги України занесено 4 види (пальчатокорінник м ясо-червоний - чисельні популяції на лучно-болотних ділянках різних частин заказника; коручка болотна - багаточисельна популяція на осоковому болоті, стабільна популяція, характеризується високою життєвістю; зозулинець болотний - багаточисельна популяція на лучно-болотних ділянках;пальчатокорінник Фукса - багаточисельна популяція, характеризується високою життєвістю), 5 - охороняються у Полтавській області (аїр болотний - багаточисельні популяції у периферійних частинах боліт та попід заростями прибережно-водного високотрав'я; латаття сніжно-біле - багаточисельні популяції на обводнених ділянках боліт та на озерах; бобівник трилистий - багаточисельні популяції у периферійній частині рогозового болота; валеріана висока - поодинокі екземпляри на заболочених ділянках; пухирник звичайний - багаточисельні популяції на обводнених ділянках боліт та у стоячих водах озер), 6 - є малопоширеними (жовтець язиколистий - поодинокі екземпляри у складі флори осокових та рогозових боліт; рутвиця блискуча - малочисельні групи у складі травостою осокових угруповань на болотах; калюжниця болотна - нечисельні групи у складі болотної рослинності; болотна папороть - багаточисельні популяції, домінує у другому під'ярусі прибережно-водного високотрав'я на озерах та по берегах р. Удай; цикута отруйна - багаточисельні популяції у смугах прибережно-водного високотрав'я на озерах та по берегах р. Удай; вольфія безкоренева - чисельні популяції на озерах та обводнених ділянках боліт).
На території заказника можна зустріти 242 види наземних хребетних. Серед них відмічено 13 видів, занесених до Червоної книги України (далі - ЧКУ), 5 видів, занесених до Європейського червоного списку (далі - ЄЧС) та 20 регіонально рідкісних (далі - РР.).
Птахів тут зустрічається 175 видів. Це складає 56,6% від загальної кількості видів птахів, будь-коли зафіксованих на території Полтавської області. Серед них відмічено 10 видів, занесених до Червоної книги України, 1 вид, занесений до Європейського червоного списку та 16 регіонально рідкісних.
У гніздовий період на території заказника виявлено 111 видів, в тому числі ходуличник (ЧКУ), поручайник (ЧКУ), журавель сірий (ЧКУ), деркач (ЄЧС), норець малий (РР), лебідь-шипун (РР), веретенник великий (РР), крячок світлокрилий (РР) та просянка. Саме в періоди міграцій була відмічена переважна більшість видів, занесених до ЧКУ, ЄЧС та регіональне рідкісних.
Ссавців у заказнику відмічено 41 вид, що складає 62,1% від загальної кількості видів звірів Полтавської області. Серед них відмічено 3 види занесені до Червоної книги України, 4 види, занесені до Європейського червоного списку та 4 регіонально рідкісні. Причому, видра одночасно належить до Червоної книги України та Європейського червоного списку.
Із найбільш важливих звірів тут можна зустріти лося, лисицю звичайну, кабана та ін.
До деревно-чагарникового фауністичного комлексу належить 8 видів ссавців. Серед них такі види як куниця лісова і кам'яна, козуля, вовчки лісовий і горішниковий та інш.
Прибережно-водний фауністичний комплекс містить всього 5 видів, в тому числі видра (занесена до ЧКУ та ЄЧС), єнотовидний собака, бобер та ондатра.
Значну за кількістю видів групу представляють ссавці, що належать до евритопного екологічного типу (18 видів). До цього екотипу, зокрема, належать барсук (ЧКУ), горностай (ЧКУ), вушан звичайний (ЄЧС), вовк (ЄЧС), лисиця та кабан.
Плазунів відмічено 4 із 11 видів Полтавщини.
Вони входять до складу лише 3 фауністичних комплексів: 1 до деревно-чагарникового - гадюка звичайна; 2 до прибережно-водного - черепаха болотна та вуж звичайний і 1 до луко-степового - ящірка прудка.
На території заказника можна зустріти всі 10 видів земноводних Полтавщини. Хоча всі амфібії в період розмноження пов'язані з водним середовищем, справжніми водно-болотними формами, які входять до прибережно-водного фауністичного комплексу, серед земноводних заказника є тільки 2 - джерелянка червоночерева та жаба озерна. Крім того, чисельним буває гібрид між жабою озерною та жабою ставковою. Цікаво, що при цьому одну з батьківських форм, а саме - жабу ставкову, знайти до сих пір не вдалося.
До луко-степового комплексу входить лише ропуха зелена.
Найбільше амфібій представлено у деревно-чагарниковому фауністичному комплексі - 7 видів: квакша звичайна, жаба гостроморда та трав'яна, ропуха сіра та тритони - гребінчастий і звичайний.
В цілому, встановлений заповідний режим заказника дозволяє забезпечити охорону цінних природних заплавних комплексів. Ландшафтний заказник загальнодержавного значення "Дейманівський" є важливим біоцентром Удайського екологічного коридору регіональної екомережі.