Місцевість має
значну історико-культурну цінність, що пов'язане
із ім'ям В.Г. Короленка, дача якого знаходиться в
урочищі в околицях с.Куйбишеве. Тут жив і
працював видатний вчений. Сюди приїздили видатні
люди. До середини 90 років тут працювали
художники, а нині садиба В.Г. Короленка
знаходиться у віданні Полтавського державного
педагогічного університету. Будівлі і
господарчий двір потребують значної
реконструкції. Насадження та садок являють собою
зачагарниковані ділянки і складаються із старих
дерев та кущів, які втратили свою декоративність.Типова для лісостепової зони Лівобережної України мальовнича ділянка на лівому березі р.Псел, де збереглись у незайманому стані природні ландшафти нагірних дібров та степових ділянок в комплексі з луками, озерами та обводненими болотами на заплаві.
Науково цінними є природні нагірні діброви, розміщені на лівому корінному березі річки, який близько підходить до русла. Це цікаве явище геоморфологічне, оскільки всі річки Лівобережного Лісостепу мають чітку закономірність будови берегів: правий корінний берег високий, а лівий - пологий. Виключенням є унікальна берегова система р.Псел в районі селища Шишак, де високим є саме лівий берег, а правий - пологий, зайнятий заплавною рослинністю.
Лісова рослинність репрезентована типовим середньовіковими природними дібровами. Вони займають середні і ніжні частини схилів корінного берега. Рельєф на таких ділянках горбастий, чітко виражена густа система незначних за розмірами ярів, які часто відкриваються на річку. Їх днище зайняте угрупуваннями із яглиці звичайної.
Верхні яруси деревостанів формують дуб звичайний, липа серцелиста та дрібнолиста, клен гостролистий, на вищих ділянках - значна участь ясена звичайного. У другому ярусі відмічена груша дика, горобина звичайна, яблуня лісова. Домінантом виступає клен польовий. Ярус підліску розріджений. Його формують кущі ліщини звичайної, бруслин бородавчастої та європейської.
Трав'яний покрив добре розвинений. Він має чітку ярусну будову, на деяких ділянках носить плямистий характер. Домінанти утворюють досить значні куртини: зірочник лісовий, тонконіг дібровний, переліска багаторічна, яглиця звичайна, маренка пахуча, а під ясенями - осока Мікелі. Серед інших досить часто зустрічаються медунка темна, копитник європейський, розхідник шорсткий, куцоніжка лісова, просянка розлога, дзвоники кропиволисті та ріпчасті, чина весняна.
У сідловинних зниженнях на схилах досить часто трапляються значні за розмірами куртини лісових реліктів - барвінку малого та шоломниці високої. Поодинокими екземплярами виявлена коручка морозниковидна.
Досить чисельними є - проліски сибірські, ряст ущільнений, анемони жовтецеві, пшінка весняня, зірочки жовті. У складі весняної флори зростають тюльпан дібровний та вороняче око звичайне.
Досить цікавим явищем є формування куртин на деяких ділянках диким виноградом п'ятилистим серед травостою. А на освітлених ділянках та галявинах він піднімається по стовбурах дерев до висоти 6 м.
Там, де річище круто підходить до берега урвисті лесовидні відслонення зайняті заростями мати-й-мачухи, дутня ягідного, кремени гібридної та інш.
На верхівках схилів лісові ділянки чергуються із степовими угрупованнями. Їх від лісу відмежовують смуги із терну.
Степова рослинність на території заказника репрезентує типову для Лівобережного Лісостепу флору та рослинність. На схилах переважають угруповання тонконогу лучного з типовим флористичним ядром, у складі якого келерія гребінчаста, костриця валіська, тимофіївка степова, чаполоч повзуча, осока рання, подорожник середній, жовтеці ілійріський та багатоквітковий, шавлія сухостепова, чистець трансільванський, різак звичайний, люцерна румунська. Значні куртини утворюють чебрець Маршалла, звіробій звичайний та материнка звичайна. На верхівках горбів (на стрімких схилах та плакорах) угрупування утворює ковила волосиста.
В районі с.Малий Перевіз значні площі заказника зайняті лучною рослинністю із переважанням тонконогу лучного, костриці східної, лисохвосту тростинового, осоки розставленої, конюшин лучної та суницевидної, моркви дикої. В угрупуваннях галофітних лук досить часто куртини утворюють осот їстівний, золототисячник звичайний, королиця звичайна.
Сам Псел в межах заказника характеризується швидкою течією. По його берегам часті зарості утворюють рогози широколистий та вузьколистий, тростяниця кострицевидна, куга Табернемонтана, аїр болотний з участю щавлю водного, їжачої голівки малої. У воді - угрупування ряски малої, сальвінії плаваючої, спіроделли багатокореневої, водяного жовтецю Ріона, водопериці кільчастої.
В місцях, де річка відходить від берега, виявлена складна система стариць, зайнятих цікавою болотною рослинністю, яка представлена рогозовими та осоковими угрупованнями. У складі флори часто зустрічаються болотна папороть (подекуди співдомінує), рутвиця блискуча, гадючник в'язолистий, валеріана висока, сідач коноплевидний, жовтец язиколистий та інш. На воді - угруповання латаття білого.
У складі флори заказника виявлені рідкісні (занесені до Червоної кники України - 6 видів, регіонально рідкісні - 8 видів) та малопоширені види - 5.
На території заказника можна зустріти 248 видів наземних хребетних. Серед них відмічено 14 видів, занесених до Червоної книги України (далі ЧКУ), 5 видів, занесених до Європейського червоного списку (далі ЄЧС) та 22 регіонально рідкісних (далі РР).
Птахів зустрічається 179 видів. Це складає 58,3% від загальної кількості видів птахів, будь-коли зафіксованих на території Полтавської області. Серед них відмічено 11 видів, занесених до Європейського червоного списку та 20 регіонально рідкісних.
У гніздовий період в заказнику виявлено 127 видів птахів, в тому числі у складі гніздуючих видів відмічені: деркач (ЄЧС), журавель сірий (ЧКУ), поручайник (ЧКУ), веретенник великий (РР), шуліка чорний (РР), дятел середній строкатий (РР), дрізд білобровий (РР), вівчарик весняний (РР), вівсянка садова (РР), чечевиця (РР) та просянка (РР).
Саме в період міграцій була відмічена переважна більшість видів, занесених до ЧКУ, ЄЧС та регіонально рідкісних.
Найбільша кількість видів птахів заказника належить до деревно- чагарникового фауністичного комплексу (сюди входять лісовий, узлісно- галявинний та чагарниковий екологічні типи птахів) - 83 види, або 46,4%. У гніздовий сезон зустрічається 58 видів.
Прибережно-водний фауністичний комплекс (включає водно-болотний та біляводний екологічні типи птахів) є слідуючим за ступенем насиченості видами - сюди входить 58 види (32,4%). У гніздовий сезон зустрічається 36 видів.
Лучно- степовий комплекс (лучний, луко-степовий та степовий екотипи) представлений 25 видами (14%). У гніздовий сезон зустрічається 36 видів.
Нарешті, до складу синантропного фауністичного комплексу входить 13 видів (7,3%), причому всі вони зустрічаються на гніздуванні.
В заказнику "Короленкова дача" відмічено 42 види тварин. Це складає 63,6% від загальної кількості видів звірів Полтавської області. Серед них відмічено 3 види, занесені до Червоної книги України, 2 види регіонально рідкісні та 4 види занесені до Європейського червоного списку.
Із найбільш цікавих звірів тут можна зустріти куниць кам'яну та лісову, ондатру, лисицю звичайну, кабана, козулю та інш.
До деревно-чагарникового фауністичного комплексу (сюди входять лісовий та лісо-лучний екологічні типи звірів) належить 9 видів, або 21,4%.
Прибережно-водний фауністичний комплекс (включає біляводний екологічний тип ссавців) містить всього 6 видів (14.3%). Луко-степовий комплекс (лучний, луко-степовий та степовий екотипи) представлений також 6 видами (14,3%). В синантропний фауністичний комплекс входить 5 видів (11,9%).
Найбільшу за кількістю видів групу представляють ссавці. Вони значною мірою посилюють репрезентативність ссавців у всіх фауністичних комплексах.
Плазунів відмічено 5 із 11 видів Полтавщини. Вони входять до складу лише 3 фауністичних комплексів: 2 до деревно-чагарникового - ящірка живородяча, гадюка звичайна; 2 до прибережно-водного - черепаха болотна та вуж звичайний і 1 до луко-степового - ящірка прудка.
Земноводних відмічено всі 10 видів Полтавщини. Хоча всі амфібії в період розмноження пов'язані з водним середовищем, справжніми водно-болотними формами, які входять до прибережно-водного фауністичного комплексу, серед наших земноводних є тільки 2 - джерелянка червоночерева та жаба озерна. Крім того, чисельним у наших водоймах буває гібрид між жабою озерною та жабою ставковою. Цікаво, що при цьому одну з батьківських форм, а саме - жабу ставкову, знайти до сих пір не вдалося. До лучно-степового комплексу входить лише ропуха зелена.
Найбільше видів представлено у деревно-чагарниковому фауністичному комплексі - 6 видів: жаба гостроморда, та трав'яна, ропуха сіра та обидва наші тритони - гребінчастий і звичайний.
Нарешті, часничниця звичайна може входити до деревно-чагарникового, луко-степового та синантропного комплексів.
Луки заказника інтенсивно використовуються як сінокоси із послідуючим випасанням. Фактів перевипасу не виявлено.
Заказник "Короленкова дача" за показниками ландшафтної, флористичної, фауністичної, ресурсної цінності, враховуючи унікальність та історико-культурне значення, цілком відповідає статусу ландшафтного заказника загальнодержавного значення.