Історія його створення сягає у буремний 1918 рік. Саме тоді із фронтів першої світової війни повернулися солдати. Вони були місцевими селянами і їм ой, як остогидла війна. Хотілося працювати на своїй, власній землі. Для цього вони обрали земельну комісію, на чолі якої став Сидір Артемович Ковпак. Той запропонував поділити поміщицьку землю і виробити програму подальших дій. Для цього навесні 1918 року зібрали мітинг, на якому затвердили, що й коли робити на землі. Першим пунктом цієї програми записали: "Посадити на пісках сімдесят п'ять десятин сосен".
Та чому почали з цього? Справа в тому, що земля стала селянською власністю, про неї треба було піклуватися, а сипучі піски при цьому були великим лихом. От вирішили громадою боротися з ним.
Мудрий, далекозорий підхід, якого нам, освіченим людям, буває, так часто бракує сьогодні. І робота закипіла. Як потім згадував сам С.А. Ковпак: "Від зорі до зорі працювали люди. Від Ворскли до пустиря нескінченною валкою їхали підводи із водою і землею".
Рослини піднялись, захистили землю, стали милувати зір людей. А посаджений ліс на честь ініціатора його створення назвали Ковпаківським. Сьогодні він займає 196 гектарів. Тут ростуть не тільки сосни, а 108 видів дерев і кущів, 383 види трав'янистих рослин, серед яких багато рідкісних. Лише лікарських рослин тут 134 види, понад 30 видів грибів, близько 100 видів лишайників.
Все це живе різноманіття охороняється, як і самі сосни. Місце де вони ростуть, так і називається "Урочище Перші Сосни". Всі вони не дійшли до нас, бо були дуже знівечені під час фашистської окупації. Та й сьогодні близько 1700 цих красунь росте в лісопарку. 50 з них - це ті дерева, які особисто посадив С.А. Ковпак.
На території самого лісопарку росте багато сосен, які мають свої власні назви через визначні події, з якими вони пов'язані, або незвичайну дивовижну форму. Це, передусім, Генеральська сосна, Сосна ліра, Партизанська ліра.
Окремо від сосен охороняється Тополя партизана. Вона теж посаджена навесні 1918 року бідняком Петром Івановичем Токарем. Він був партизаном у роки другої світової війни. В 1942 році фашисти спіймали його, а згодом стратили. Під час фашистської окупації біля тополі були явки підпільників та партизанів, багато з яких загинуло. Живим пам'ятником всім стоїть тополя. Це наче про їх долю писав поет О.Матійко:
Вітряно - з поля, буряно - з поля.
Кого там гукає далека тополя?
Руки на хмари зелені поклала.
...Гукала солдата - не догукалась...
Та ростуть у лісопарку тополі, які кожен рік збирають на свої зелені шати колишніх воїнів. Це Майорські тополі. Їм вже більше 70 років. 3 і 4 вересня 1943 року під цими тополями політпрацівники 7 і 8 гвардійських дивізій провели семінар перед наступом за визволення Полтавщини від фашистських загарбників. Тепер це місце зустрічі визволителів Котелевщини.
На Котелевщині прижилися і сьогодні прикрашають землю такі екзотичності для нашого краю, як сосна Банкса, смерека карпатська, бук лісовий, клокичка пірчаста, бруслина карликова тощо. Всі вони - справжні зелені пам'ятники людям, які люблять природу, які живуть не тільки для себе, а й для прийдешніх поколінь. Взагалі ж Ковпаківський парк є кращим підтвердженням думки про те, що людина, коли вона того захоче, може створити куточки, які будуть такими ж гарними, як і створені природою.