Ландшафтний заказник загальнодержавного значення
"ЛУЧКІВСЬКИЙ"
     На сотому кілометрі від Полтави автотраса "Кобеляки-Світлогірське" перетинає річку Ворскла в її найширшій частині. Перед мостом відкривається незвичайної краси краєвид - повноводна Ворскла в замріяних очеретяних берегах котить свої хвилі до Дніпра під пильним наглядом високих (подекуди близько 80м) схилів правого корінного берега. Саме тут знаходиться територія проектованого ландшафтного заказника загальнодержавного значення "Лучківський" площею понад 2000 га.
    В ландшафтному відношенні - це специфічна, дуже мальовнича ділянка, де поєднуються ландшафти заплави і стрімкого корінного правового берега. Територія її розташована найпівденніше у Полтавській області, саме на межі Лісостепу і Степу, яка проходить по корінному березі Ворскли і охоплює крайню південно-східну частину Кобеляцького району. Особливості розташування даної ділянки обумовлюють значне різноманіття типів рослинності та формування багатої флори, в складі якої чимало видів, занесених до Червоної книги України, рідкісних та малопоширених в області. Саме тому цей проектований заказник, в порівнянні з іншими, є найбагатшим за видовим складом рослин та кількістю рослинних угруповань.
    Все тут є: зональні для півдня лівобережного Лісостепу діброви (заплавні та байрачні), степові ділянки, що репрезентують степи різних типів, і різноманітні гідрофільні екотопи (високотравні та осокові болота, озера, стариці, прибережно-водна і водна рослинність), піски, солонці з їх своєрідним рослинним і тваринним світом - всього і не перелічиш одразу.
     Для території проектованого заказника, розміщеного в гирлі Ворскли, характерна виявленість кількох терас, мозаїчність грунтового покриву та наявність комплексу засолених лук та лучно-болотних ділянок в заплаві. Ділянка на цьому відрізку має різний характер поверхні. На ній є численні затоки, стариці, плескаті підвищення тощо. Звичайно, в таких місцях переважають прибережно-водна і водна рослинності, які є типовими для півдня Лісостепу із частково засоленою водою. По берегах Ворскли зарості утворює очерет та лепешняк великий, які переходять у суцільні широкі смуги рогозу вузьколистого. Із різнотрав'я тут численні сусак зонтичний із зонтиками із рожевих оригінальних квіток, чистець болотний, лапатолистий щавель прибережний, запашна м'ята водяна, осока несправжньосмикавцева тощо. З листками, схожими на подорожникові, причаїлася у нижньому ярусі заростей частуха подорожникова, яка наприкінці літа викине догори рихлу волоть із дрібних білих квіток.
     По берегах зарості зрідка утворює лепеха (аїр звичайний).
     Водне дзеркало великих і малих заток Ворскли вкрите майже суцільними заростями водних рослин. Серед маленьких рослин багатокорінника звичайного з округлими листочками і великою кількістю коренів під ними, що плавають в товщі води, можна відшукати ряски малу та горбату, а місцями і триборозенчасту. Серед них в кінці літа з'являється, а потім масово розселяється по воді невеличка водна папороть, занесена до Червоної книги України - сальвінія плаваюча, яка є третинним реліктом флори України. Названа вона на честь італійського професора Сальвіні.
     У товщі води зарості утворює кушир темно-зелений, різуха морська, водяний жовтець волосистий, ряд рдестів - гребінчастий, злаколистий, плаваючий, пронизанолистий, блискучий, кучерявий, тощо. Всі ці рослини на сонячне світло виносять лише суцвіття своїх непоказних квіток та плоди.
     У однієї із пересихаючих водойм знайдено рідкісну для області комахоїдну рослину - пухирник звичайний.
     В найнижчій частині заплави Ворскли, ближче місця впадання її в Дніпро, розкинулись також значні за площею зарості прибережно-водної рослинності з переважанням рогозу вузьколистого та очерету, які є притулком водно-болотних птахів: диких качок, чапель - малої білої, великої білої, сірої та рудої. Тут навіть гніздиться лебідь-шипун.
     Під правим стрімким берегом є ділянки заплавних вербняків із верби білої та фрагменти вільшняків із покривом осок та болотного різнотрав'я. В цілому ж заплавний комплекс Лучківського заказника відзначається своєрідністю, різноманітністю екотипів, наявністю багатьох видів, характерних для південної Степової зони.
     Вище в рельєфі заплави розташовані засолені луки. Цікавими ботанічними знахідками на таких луках є малопоширені в області осока житня та пирій видовжений. В червні на лучних ділянках, що межують із заростями прибережно-водного високотрав'я, масово квітують дві лучні орхідеї - пальчатокорінник м'ясочервонний та зозулинець болотний, занесені до Червоної книги України.
     На плескатих вирівняних ділянках заплав поширені слабозасолені луки із переважанням високих злаків: костриці східної та лисохвосту тростинового. Найбільший інтерес являє зростання на заболочених луках та вологих пісках в притерасній частині Ворскли великої популяції рідкісної як для Полтавщини, так і для Лівобережної України в цілому, хвоща рябого на площі 1,5 га. Це найпівденніше місцезнаходження хвоща рябого на Україні. Тут він утворює суцільні зарості, які вирізаються яскраво-зеленим кольором. У таких зниженнях часто протягом всього літа зростають осока пізня та отруба, конюшина дніпровська, комишівник звичайний та інші.
     Рослинність пісків не займає значних площ, виявлена фрагментарно у прирусловій частині заплави і має специфічний характер: переважають жорсткостеблова костриця Беккера, костриця несправжньоовеча, однорічний злак - жито дике. На цих піщаних ділянках серед багаторічних заростей чебрецю Палласового увагу привертають їжакоподібні коричнево-чорні кульки кущистого аридного лишайника - целокаулона степового, який занесений до Червоної книги України, та листуватої пармелії темно-бурої, яка охороняється в області.
     На стрімких схилах корінного берега Ворскли раніше значні площі займали степові ділянки, та й зараз радує око різнобарвне квітування невеликих клаптиків із степовою флорою і рослинністю протягом всього літа.
     Навіть важко прослідкувати зміну різнобарвного килиму степу - кожного дня розквітає щось нове, вплітаючись у літнє різноманіття барв.
     Круті (подекуди і близько 65 градусів) схили вкриті заростями степового виду. Сивими здаються такі схили протягом літа і лише в серпні, коли майже всі степові трави відквітували і відплодоносили, вони змінюють свій колір на жовтий - заквітувала кринітарія. Всі частини цієї невисокої (10-40 см) рослини шерстисто-опушені. Так рослина пристосувалася до життя в екстремальних умовах, адже протягом всього літа схили, на яких зростає кринітарія, підставляють свої боки під палюче полуденне сонце, яке мерщій випиває ранкову росу з грунту, а до річки - ой як далеко! Опушення запобігає опікам та надмірному випаровуванню води.
     Унікальним явищем на так званій "Зміїній горі", на її стрімкому підвищенні є зростання степових угрупувань із смугою на "карнизі" заростей реліктового виду - ефедри двоколоскової, яка дуже рідкісна для області.
     На корінному березі Ворскли є також розвинена система ярів, в основному заліснених. Саме в таки яри-байраки "ховаються" широколистяні ліси в Степу та на півдні Лісостепу, бо на плакорі їм не вистачає вологи. Відповідно і називаються вони байрачними лісами. На території проектованого "Лучківського" заказника є два таких масиви, які отримали місцеві назви "Ближній" та "Дальній" байраки. Відроги їх виходять на степові ділянки корінного берега.
     Лісова галявина виводить нас у другу бокову балку, яка впадає в те ж днище. Тут на схилі південної експозиції розміщений дубовий ліс з кленом татарським. Ближче до галявини в підліску дуже велика участь бирючини звичайної. З чагарників потрапляєш на відкриту галявину, на якій в червні переливаються на яскравому сонці сріблясті хвилі квітуючої ковили пірчастої. "Ковиловий схил" - так називається ділянка на вирівняному схилі балки "Дальнього байраку" північно-східної експозиції.
      Саме тут зустрічаються різнобарвні північні і чагарникові південні степи. Основне угрупування на невеликій ділянці (площею 100 х 50м) утворює ковила пирчаста з незначною домішкою ковили волосистої і зіноватей австрійської та руської з участю спіреї звіробієлистої.
     Навесні степ прикрашають півники карликові, фіалки, гіацинтик блідий та жовтоголові сонячні кущики горицвіту весняного. Тільки тут він зберігся, та й то ховається в зарості протиерозійних чагарників, що знаходяться поруч.
     Особливу увагу привертають майже метрові стебла, прикрашені великими кошиками з яскраво-жовтих квіток. Лусочки кошиків яскравого солом'яного кольору, неначе пергаментні і ніби неживі. Це так вносить свої кольори в насичене степове різнобарв'я волошка східна, яка є рідкісною для області. Ближче до лісу та чагарників притулилися смуги узлісних видів - валеріани пагононосої, ластовня лікарського, перестрічей дібровного та лучного, вероніки довголистої та інші. А нижній "поверх" травостою завойовують суниці зелені, чебрець Маршалловий, самосил гайовий. Із злаків на цій ділянці масово зростає пирій середній. Територія проектованого ландшафтного заказника охопить і одноіменний ботанічний заказник місцевого значення площею 10 га, створений на степових схилах в яружно-балковій системі корінного берега в околиці с.Лучки. Заказник був створений з метою охорони великої популяції астрагалу шерстистоквіткового, занесеного до Червоної книги України, та ряду інших рідкісних видів, що зростають поруч з ним - брандушки різнокольорової, шафрану сітчастого, гіацинтика блідого, гадючої цибульки (мускарі) занедбаної, ковили волосистої та інших. На цих схилах зростає також і малопоширена в області азинеума сірувата - представник родини дзвоникових. Наприкінці літа з'являються в негустих колосовидних, рідше розгалужених, суцвіттях її світло-фіолетові (близько 1 см довжиною) квіточки.
     Всього на території проектованого ландшафтного заказника нараховується понад 900 видів рослин. Найціннішою і багатою є флора степових ділянок і дібров, тут виявлено 12 видів, занесених до Червоної книги України, і понад 60 видів, що потребують охорони в Полтавській області.
     Багатим і різноманітним є також тваринний світ проектованого заказника. Особливим видовим різноманіттям виділяється орнітофауна, яка нараховує понад 100 видів. На його території слід відмітити заплавний фауністичний комплекс, в складі якого наявні такі рідкісні види, як орлан-білохвіст, скопа, кулик-сорока - занесені до Червоної книги України, а також регіонально рідкісні види: велика та мала білі чаплі, очеретянка індійська, жовтоголова плиска, лебідь-шипун та інші. На узліссях байрачного лісу гніздиться дрімлюга. А на урвистих відслоненнях корінного берега - колонії бджолоїдки звичайної, сиворакші, ластівки берегової та серпокрильців. Збереглися окремі види, притаманні степовим екотопам, серед них - гадюка степова, яка занесена до Червоної книги України. В лісах та по болотах водяться лосі, дикі свині, козулі, зайці, лисиці, борсуки, єнотовидний собака, куниця лісова, ласка, горностай та інші. Останнього, до речі, занесено до Червоної книги України. Цікава іхтіофауна Ворскли в її пониззі. В тихих заводях нереститься багато видів риб, зокрема соми, лящі, судаки, щуки, сазани, карасі та багато інших.
     Отже територія і прилегла акваторія проектованого ландшафтного заказника "Лучківський" відповідає основним критеріям цінності природно-заповідних територій, якими є типовість та унікальність на ландшафтному, ценотичному, флористичному та фауністичному рівнях і цілком репрезентує всі природні рослинні комплекси, характерні для багатої і різноманітної Полтавської природи, тому є еталоном.

На початок         Попередня сторінка