Заказник "Михнівський"
розташований у заплаві р. Говтви. Являє собою
заболочену частину заплави з високим рівнем
обводнення. Основні площі заказника зайняті болотною рослинністю з переважанням очеретяних та осокових угруповань. Серед них масово трапляється куга озерна, півники болотні, осоки загострена та омська, плакун верболистий, щавель водний, вовконіг європейський, м'яти болотна та водна та ін.
По периферії болотних угруповань на підвищених елементах рельєфу досить поширеними є болотисті луки, які репрезентовані угрупованнями лепешняку плаваючого, бекманії звичайної. Значні площі в різних частинах заказника займають лучні ділянки з рослинністю, типовою для Лівобережного Лісостепу. Основними домінантами таких лук виступають костриця східна, осока розставлена, ситник Жерарда, тризубці морський та болотний, кульбаба бесарабська, молочка приморська, подорожники Корнута та тонкоколосий, конюшини повзуча та суницевидна, солончакова айстра звичайна. Чисельні популяції на лучних ділянках утворює кермек замшевий, а на злегка заболочених луках - рябчик малий. Подекуди виявлений зозулинець болотний.
На територій заказника Говтва
має звивистий характер, утворюючи чисельні
затоки. Багато з них зайнято угрупованнями
прибережно-водної рослинності з переважанням
очерету звичайного, рогозів вузьколистого та
широколистого, лепешняку великого. Деякі затоки
і болітця мають водне дзеркало, місцями вкрите
ряскою малою та триборозенчастою, жабурником
звичайним. У воді масово зустрічається кушир
занурений, водяний жовтець ілірійський, рдесники
пронизанолистий, кучерявий, злаколистий та ін. Попід берегами р. Говтви під рогозово-очеретяними заростями смугами формуються угруповання глечиків жовтих та латаття білого, занесених до Зеленої книги України.
У складі флори заказника виявлені 2 види занесені до Червоної книги України (зозулинець болотний - малочисельні популяції та рябчик малий - багаточисельні популяції на болотистих засолених луках), 2 регіонально рідкісних вида (латаття біле - багаточисельні популяції попід берагами р. Говтви; пухирник звичайний - багаточисельні популяції у воді по периферії болота) - та малопоширені (подорожник тонкоколосий - багаточисельні популяції; кермек замшевий - багаточисельні популяції; осот їстівний - середньочисельні популяції).
На території заказника можна зустріти 202 види наземних хребетних. Серед них відмічено 17 видів, занесених до Червоної книги України (далі - ЧКУ), 7 видів, занесених до Європейського червоного списку (далі - ЄЧС) та 19 регіонально рідкісних (далі - РР).
Птахів тут зустрічається 147 видів. Це складає 47,6% від загальної кількості видів птахів, будь-коли зафіксованих на території Полтавської області. Серед них відмічено 6 видів, занесених до Червоної книги України, 1 вид, занесений до Європейського червоного списку та 10 регіонально рідкісних.
У гніздовий період на території заказника виявлено 93 види, в тому числі журавель сірий (ЧКУ), деркач (ЄЧС) та 2 регіонально рідкісні види (веретенник великий та чернь чубата). У цей період високої чисельності можуть досягати 3 види. Це, зокрема, курочка водяна, очеретянка лучна та плиска жовта. 5 видів є рідкісними - це чернь чубата, широконіска, сова болотяна, дятли зелений та сивий.
В періоди весняної та осінньої міграцій можна зустріти 136 і 134 види відповідно. Численними серед весняних мігрантів бувають 13 видів, особливо, 3 види гусей, крижень, чирок-тріскунок та інш. В період осінньої міграції кількість видів з високою чисельністю майже така ж сама - 12 видів. Кількість рідкісних видів більша восени, ніж навесні. Саме в періоди міграцій була відмічена переважна більшість видів, занесених до ЧКУ та регіонально рідкісних.
Зимовий аспект орнітофауни представлений 42 видами. Найчисельнішими серед них є дрізд-чикотень. В прибережно-водному фауністичному комплексі у гніздовий сезон зустрічається 29 видів птахів. Серед них веретенник великий, чомга та чернь чубата. Лучно-степовий комплекс представлений 21 видом птахів. У гніздовий сезон зустрічається 14 видів. Серед них перепел, деркач, травник, чекай чорноголовий та сова болотяна.
Ссавців відмічено 31 вид, що складає 47,0% від загальної кількості видів звірів Полтавської області. Серед них відмічено 3 види, занесених до Червоної книги України, 2 види, занесених до Європейського червоного списку та 1 регіонально рідкісний. Причому, видра одночасно належить до Червоної книги України та Європейського червоного списку.
Із найбільш важливих звірів тут можна зустріти куницю кам'яну, лисицю звичайну, кабана та інші.
До деревно-чагарникового фауністичного комплексу належать 4 види. Серед них такі види як куниця лісова, козуля та лось.
Прибережно-водний фауністичний комплекс містить всього 5 видів, в тому числі видра (занесена до ЧКУ та ЄЧС), єнотовидний собака та ондатра.
Луко-степовий комплекс представлений 6 видами. Серед них сліпак звичайний (ЄЧС), хом'ячок сірий (РР), хом'як звичайний та заєць-русак.
Значну за кількістю видів групу представляють ссавці, що належать до евритопного екологічного типу. До цього екотипу, зокрема, належать барсук (ЧКУ), горностай (ЧКУ), вечірниця руда (Кусіаіиз посіиіа 8спг.), лисиця та кабан. Вони значною мірою посилюють репрезентативність ссавців у всіх фауністичних комплексах.
Плазунів відмічено 3 із 11 видів Полтавщини. Вони входять до складу лише 2 фауністичних комплексів: 2 до прибережно-водного - черепаха болотна, вуж звичайний і 1 до луко-степового - ящірка прудка.
Серед земноводних відмічено 9 із 10 видів Полтавщини.
Хоча всі амфібії в період розмноження пов'язані з водним середовищем, справжніми водно-болотними формами, які входять до прибережно-водного фауністичного комплексу, є тільки 2 - джерелянка червоночерева та жаба озерна. Крім того, чисельним буває гібрид між жабою озерною та жабою ставковою. Цікаво, що при цьому одну з батьківських форм, а саме - жабу ставкову, знайти до сих пір не вдалося.
До лучно-степового комплексу входить лише ропуха зелена. Найбільше амфібій представлено у деревно-чагарниковому фауністичному комплексі - 7 видів: квакша звичайна, жаба гостроморда та трав'яна, ропуха сіра та тритон звичайний.
Часничниця звичайна може входити до деревно-чагарникового, луко-степового та синантропного комплексів.
Серед факторів антропічної природи, що діють на території заказника, особливе значення мають такі, як значний рекреаційний прес, перевипас угідь. Лучні ділянки заказника використовуються як сінокоси та пасовища. Відмічений помірний випас худоби.
Територія заказника характеризується високими показниками флористичної та ценотичної репрезенативності. Наукова цінність Михнівського болота полягає в тому, що в складі типового заплавного комплексу, воно виконує важливу водорегулюючу та водоохорону роль, підтримуючи та регулюючи водний режим р. Говтви. Болотний масив є місцем гніздування різноманітних птахів: куликів, качок, чапель великої білої і сірої, мартинів та ін., також гніздиться журавель сірий (Червона книга України).