поблизу с.М.Перещепина Новосанжарського
району знайдений скарб із золотих та срібних
речей. Та коштовнішим природним скарбом вчені
вважають Велике Малоперещепинське болото.
Неосяжне і загадкове - воно зберігає незайману
тисячоліттями фауну і флору. З довоєнних часів
цей болотний масив охоронявся спочатку як
заповідник, а потім - як ботанічний заказник
загальнодержавного значення.Болото розташоване в солончаковій улоговині, тому його рослинність під впливом засолення дуже відрізняється від звичайних боліт лівобережного Лісостепу.
В центральній частині болота суцільні зарості утворює очерет звичайний. Цей найвищий злак української флори (близько 5 м) є однією з найпоширеніших рослин, яка пристосувалася до зростання на мілководді - на болотах, по берегах річок. Його волотевидні суцвіття та листки мелодійно шелестять на вітрі, нагадуючи слова поета М.Доленго:
З води на спеку висунутись радий,
По всіх річках беріг він береги.
Стіною ставши, сповнений жаги,
Живої хвилі від ніде не зрадив
В обійми річку він бере,
Що зажадала теплої поради, -
Стрункий і кучерявий очерет.
Глибина води в заростях очерету сягає 1 м. Ближче до периферії, де глибина води значно менша (10-15 см), на фоні очеретяної стінки виділяється смуга нижчої рослини (близько 1 см) - бульбокомишу морського. Його легко впізнати по тригранному стеблу, на верхівці якого скупчені темно-коричневі колоски. Це один із головних індикаторів засолення води. До заростей бульбокомишу домішуються острівки зелено-сивуватих безлистих округлих паличок із стягнутими на верхівку червонуватими колосками. Це куга Табернемонтана, також солелюбна рослина.
Широкою смугою, де вже не стоїть вода на поверхні, а тільки видавлюється ногою, розкинулись зарості тризубця морського.
М'яким килимом стелиться під ногами ситник Жерарда. Прилеглі лучні ділянки характеризуються невеликою різноманітністю у рослинному покриві, бо тут зростають тільки солелюбні рослини - осока розсунута, покісниця розставлена, лисохвіст здутий, скорзонера дрібноквіткова, кульбаба бессарабська, айстра солончакова. Ці ділянки подекуди прикрашають поодинокі екземпляри лучно-болотної орхідеї - зозулинця болотного.
Окремі плями, рожеві під час цвітіння, утворює низенька рослина - молочка приморська із м'ясистими дрібними листочками, в пазухах яких розташовані зірчасті квітки.
В кількох місцях болото оточують фрагменти специфічної рослинності із угрупувань стелюшка морського та содника простертого.
У підводному світі Малоперещепинського болота є також дивовижні рослини-хижаки. Їх ще називають комахоїдними, тому що вони живляться дрібними комахами. Це альдрованда пухирчаста та пухирник звичайний. Їх темно-зелені стебла занурені у воду і лише під час утворення надводних квітконосів рослини спливають на поверхню. Альдрованда пухирчаста - релікт третинного періоду, рідкісна рослина, занесена до Червоної книги України, має лише два місцезнаходження на Полтавщині. Друге - у водоймах "Борівського" ботанічного заказника.
Пухирник звичайний - рідкісна рослина, що охороняється в області. Зрідка на мілководді можна побачити незвичайні жовті квітки, що підносяться над водою.
У товщі води на болоті мешкає ще одна рідкісна для України рослина - цанікелія стеблиста, характерна для слабозасолених водойм. Влітку на синьому плесі заказника можна зустріти чарівних "німф" - чудові квітки латаття білого.
Ще понад 10 років тому у північно-східній частині заказника вказувались невеликі блюдця з характерними північними видами рослин, які є рідкісними для Полтавщини. Навколо цих ділянок зростав плавун булавовидний, а на самих сфангових купинах можна було побачити незвичайну незелену рослину з маленькою розеткою коричневих прикореневих листочків, вкритих залозистими червоновуватими війками з блискучими краплинками, що блищать, наче роса. Звідси назва рослини - росичка круглолиста. Та не для краси ці крапельки. Вони приваблюють комах, які, потрапивши на листок, стають жертвами цієї комахоїдної рослини, яка перетравлює їх, загортаючи у листок. Цікаво, що рослина здатна розрізняти здобич - якщо на листок потрапить стебельце іншої рослини, то війки не реагуватимуть на таку "здобич". Влітку рослина утворює вертикальне стебло з китицею білих зірчастих квіток.
У 20-х роках вчений М.І. Гавриленко знайшов на Полтавщині журавлину болотну. Латинська назва рослини означає "кисла кулька болотяна", бо її цілющі плоди багаті на вітамін С. Журавлина дуже вередлива рослина, бо нездатна до конкуренції з іншими видами, тому в числі перших з'являється на сфангових болотах. Побачити її можна в усі пори року у вигляді невеликих сланких вічнозелених кущів з дрібним шкірястим листям. У червні її прикрашають надзвичайно ніжні рожеві квіточки, які згодом перетворюються на смачні червоні кульки - ягоди.
Малоперещепинське болото - домівка для різноманітних тварин. Особливо багатий світ птаства.
Різноманітний тваринний світ болота з давніх-давен привертав увагу зоологів. Відомий полтавський натураліст М.І.Гавриленко протягом кількох десятиріч вивчав дивовижний тваринний світ Малоперещепинського болота і майже кожного року робив тут невеликі зоологічні відкриття. Саме тут ним знайдена на гніздуванні невелика пташка - індійська очеретянка, найближче поселення якої знаходиться на півдні України, де вона мешкає в очеретяних заростях узбереж Азовського та Чорного морів. Ще два види птахів, характерних для північних районів, облюбували засолені луки навкруги болота - це кулик із оригінальною зовнішністю, контрастно забарвлений, на високих ногах-ходулях, за цією ознакою і отримав свою назву - ходулочник. Цікаво, що саме на луках поблизу болота довгий час існувало найбільше із відомих на материковій Україні поселення ходулочників, в якому в різні роки гніздилось від 80 до 120 і навіть 160 пар. Другій цікавий птах - дерехвіст степовий, близький родич ходулочника, досить часто поселявся в цих місцях, хоча типовими місцями його мешкання є приморські солончаки. Кілька років тому очеретяні зарості болота заселив ще один мешканець плавнів півдня України - синиця вусата.
В останні
роки в межах болота сформувалось одне з
найбільших на Полтавщині поселення гуски сірої.
Збільшилась чисельність рідкісних раніше
лебедів-шипунів. Частіше, ніж в інших місцях, тут
поселяється ще один рідкісний птах - норець
сірощокий. В невеликій кількості гніздяться на
болоті і красені журавлі сірі. В значній
кількості зупиняються тут і різноманітні
водно-болотні птахи, такі як качки, мартини,
крячки, кумки, чаплі під час сезонних перельотів.
Саме цей факт, а також досить висока чисельність
гніздових птахів, дозволила вченим
запропонувати внести Малоперещепинське болото
до водно-болотних угідь національного значення.Не можна обійти увагою і виключно велике мисливське значення болота, що і стало причиною створення в його межах Полтавською обласною радою мисливців і рибалок приписного мисливського господарства. Із мисливських тварин на болоті мешкають свиня дика, лисиця звичайна, собака єнотовидний, різні водно-болотні птахи - лиски, качки, гуси, норці, кулики, чисельність яких особливо зростає в сезон літньо-осінньої міграції. Із рідкісних тварин, які раніше вважалися мисливськими, тут же збереглися видра річкова, горностай, можливо, норка європейська. Околиці болота відвідує лось, звичайно є козуля та заєць сірий.
Доля чарівного світу рослин та тварин унікального природного комплексу "Малоперещепинське болото" в руках людини. Сподіваємось, що цей скарб природи полтавці збережуть для майбутніх поколінь у первозданному вигляді.