Що шлють життя нам звідусюди
Тремтінням трав, хитанням віт,
бо дерева - зелені люди.
В.Сосюра
Зелений острів на півдні лісостепу - так називають один з найцінніших зразків садово-паркової культури, якому минуло недавно 100 років - Устимівський дендропарк. Він розташований у Глобинському районі на відстані 35 км від індустриального Кременчука на півдні Лісостепу в досить посушливій зоні. В парку зібрано досить різноманітні колекції дерев і кущів. Зараз вони нараховують 489 видів, різновидностей, садових форм та сортів, які відносяться до 48 родин і 116 родів.
Загальна площа парку майже 9 га. Росте тут більше 12 тисяч дерев та кущів. Важливо, що зустрічаються в парку 82 різновиди шпилькових рослин, а це робить рослинний ансамбль привабливим у будь яку пору року. Багато голонасінних порід майстерно поєднуються із листопадними, в першу чергу з гарно квітучими чагарниками: лузіанією, деревовидною півонією, форзиціями, дейціями, жасминами, ксантоцерасом горобинолистим (чекалкиним горіхом). Слід відмітити, що дендропарк в Устимівці - єдине місце з усієї Україні, багате на цю гарну рослину, яка стала живою емблемою цього унікального куточка Полтавщини, де вона добре цвіте та плодоносить.
Досить цікава географічна характеристика видового складу дендропарку. Тут зібрано рослини з Північної Америки, Європи, Криму та Кавказу, Сибіру, Середньої Азії, Далекого Сходу, Китаю і навіть Гімалаїв. Але все ж таки у цьому посушливому районі України, де так завжди обмаль вологи, повніше зібрано дерева Північної Америки. Більшість з них чудово акліматизувалось і становить справжню окрасу наших бідних на ліси країв.
Треба пам'ятати і те, що саме з Устимівського дендропарку деякі види рослин вперше потрапили до інших ботанічних установ країни. Це насамперед стосується такої цінної рослини, як евкомія в'язолиста. Китайці звуть її деревом-аптекою і лікують нею велику кількість хвороб. Це можна сказати і про вже згаданий ксантоцерас горобинолистий, ведмежій горіх тощо.
Таким чином, рослини парку - цінний маточний фонд для зеленого будівництва і лісового господарства не тільки нашої країни, але й інших держав світу. Адже кожного року плоди і насіння багатьох рослин відправляються не тільки різним установам України, а й за кордон.
Не слід забувати і про естетичну насолоду, яку одержує людина, побувавши у дендрарії, адже він приваблює у будь-яку пору року своїми фарбами, формами, квітками, співом птахів і навіть повітрям. Взагалі ж, красномовніше за все про значимість дендропарку свідчить те, що уряд України ще у 1929 році взяв його під охорону, оголосивши державним заповідником республіканського значення. В той час парк називали академічним, що підкреслювало його наукову цінність.
Своєю красою вражає головна алея. Таке враження, що ходиш не по полтавської землі, а десь по півдню Криму чи Кавказу. Адже тут цілий рік зелено.Скрізь ростуть величні, вічнозелені дерева: туя західна колоновидна, сосна Веймутова, ялівець віргінський. Праворуч же, на бічній алеї, наче господарка, яка запрошує до ділянки, росте стара кремезна модрина європейська. Поблизу неї колекція садового жасмину. Під час цвітіння вона привертає увагу квітками і ароматом - від полуничного до ванільного, який підсилюється наприкінці дня, і тоді хочеться розмовляти віршами, такими, як ці що написав полтавський поет Володимир Мирний:
І тільки милим спомином
Крізь ночі дивний дзвін,
Як біле-біле полум'я
Пливе, пахтить жасмин...
Далі ростуть могутні дерева айланта Вільморена.
Це гість з далекого
Китаю, дуже цінна лікарська рослина, яка добре
прижилася у наших степових краях. А поряд з ними -
ясени, гості з Північної Америки - пухнастий та
американський. За ними постають велетенські,
крислаті, більш як сторічні дерева ведмежого
горіха або, як ще називають цю породу,
деревовидної ліщини. Так і хочеться доторкнутися
до них руками, зарядитися їх енергією. А вони,
немов відчувають це і наче посміхаються над
людиною, бо живуть більш як 400 років. Вік наче не
торкнувся цих велетнів, вони гарно ростуть,
цвітуть і плодоносять, є найстарішими і найціннішими
деревами цього виду в Україні. А вже скільки
горіхів зібрано з них і розіслано в різні країни
світу, та заявки на них кожного року приходять в
Устимівку.Праворуч від ведмежих горіхів увагу привертають дуже гарні сосни Палласа. За ними йде чудова колекція ялівцю, туї, ялини, ялиці. І знову сосни: чорна австрійська та гірська. Коли б не проходив повз них, завжди згадуються віршовані рядки поета Вадима Крищенка:
Стоїть сосна і колір не міняє -
Гаптована в одну зелену нить.
На лютому морозі не линяє,
В осінньому багатті не горить.
А ось ще одна алея, велична та широка. Раніше це був парадний вхід у дендропарк, так звані Білі ворота. З одного її боку висаджений чекалкін горіх, а з другого - бузок звичайний. В обох цих порід біле забарвлення квіток, і коли вони зацвітають, то створюється враження, що це суцільна біла пахуча стіна, посередині якої проходить вхідна алея. Для контрасту з одного її боку посаджені вічнозелені і привабливі рослини ялівцю віргінського, а з другого - кипарисовика нутканського. Якщо піти далі, то можна побачити колекції дубів, тополь, лип. Закінчується алея красивим парковим деревом, славнозвісним бархатом амурським. Між іншим, цей представник Далекого Сходу має значні лікувальні властивості і в майбутньому медики багатьох країн чекають ефективних ліків з нього. В Устимівці ростуть найстаріші дерева цього виду на Україні. Їх потомство прикрашає багато парків, скверів та вулиць нашої країни.
Ми познайомили Вас лише з одним маршрутом парку, а їх тут значно більше. Всіх ми не згадаємо, бо це завдання окремої книжки. Невеличкий за площею, розташований на півдні Полтавської області, він досить багатий за флористичним складом, а також цінний для зеленого будівництва України. Створений працею багатьох людей, він перейшов у спадщину їх нащадкам. Вони тепер повинні дбати про його збереження і красу, плекати цю перлину зеленого світу Полтавщини, якій ми бажаємо словами Михайла Доленго:
Цвіти повік, оазо, і зростай,
Зелені квіти ширше розгортай.