Ландшафтний
заказник загальнодержавного значення
"Вільхівщинський" створений у 1980 році
згідно Постанови Ради Міністрів УРСР від 25.0280 р.
№132 на площі 1030,0 га. Заказник розташований в
околицях сіл Вільхівщина і Василівка і
знаходиться у віданні Васильківської і
Черкаської сільських рад, КСП ім. Благоєва,
агрофірми "Зоря". Заказник займає територію, що розташована в заплаві р. Коломак і являє собою лучно-болотний комплекс. Сухі справжні луки займають виположені і підвищені в рельєфі ділянки. Травостій їх середньовисокий і середньогустий (до 80 %), оскільки відмічена значна участь у травостої напівпаразитичного дзвінця малого.
Травостій формують тонконіг лучний, костриця лучна, лисохвіст лучний, конюшини лучна та повзуча, морква дика та ін.
На ділянках, знижених у рельєфі формуються галофітні луки із костриці східної. Вони складають основу лучних угруповань. Співдомінантами виступають ситник Жерарда, осока розставлена. Флористичне ядро формують типові галофіти: конюшина суницевидна, кульбаба бесарабська, лисохвіст тростиновий, молочка приморська, тризубці морський та болотний, лядвенець український, подорожники солончаковий та тонкоколосий, скорозонера дрібноквіткова та ін.
В східнокострицевих угрупованнях відмічені чисельні популяції малопоширених видів: кермеку замшевого, осоту їстівного. Зрідка зустрічаються золототисячники звичайний та Мейера.
Cмуги солончакової рослинності репрезентовані покісницею розставленою. В її угрупованнях зростають вінниччя розлоге, подорожник тонкоколосий, стелюшок приморський, молочка приморська. Такі угруповання мають плямистий характер, оскільки суцільність їх ценозів переривається ділянками з вицвітами солей.
У прибережно-водній смузі р. Коломак формуються угруповання очерету звичайного, на деяких ділянках із домішкою рогозу вузьколистого. В нижчих ярусах зростають: бульбокамиш морський, куга Табернемонтана, осока омська, частуха подорожникова, плетуха звичайна, вовконіг європейський, їжача голівка занедбана, м'ята водяна, щавель водний, плакун верболистий, цикута отруйна та ін. Подекуди співдомінантами виступає бекманія звичайна. На сухішій території вона формує угруповання болотистих лук. В найнижчих під'ярусах угруповань - масово ситняг однолусковий, перстач гусячий, жовтець повзучий.
Коломак в межах заказника часто змінює напрям русла, чим визначається наявність чисельних заток та стариць, їх береги, як і береги Коломаку добре зарослі прибережно-водним високоторав'ям. На обводнених ділянках попід берегами угруповання утворюють водні види: ряски мала та триборозенчаста, жабурник звичайний та пухирник звичайний.
Луки та заболочені ділянки є цінними продуктивним пасовищами. Випасання на деяких ділянках призводить до порушення структури угруповань, видозміни мікрорельєфу заплави та ін. Рослинний покрив таких ділянок має трансформований характер. Такі ділянки зайняті ценозами пажитниці багаторічної, солончакової айстри звичайної, ситнику жаб'ячого та ін. У травостої з'являються бур'янові види та однорічники.
У складі флори заказника виявлений один вид занесений до Червоної книги України (зозулинець болотний - середньочисельні популяції), один регіонально рідкісний (пухирник звичайний - багаточисельні популяції, на мілководдях заток та у воді попід берегами Коломаку) та 6 малопоширених видів (осот їстівний - середньочисельні популяції, кермек замшевий - багаточисельні популяції, подорожник тонкоколосий - багаточисельні популяції, цикута отруйна - середньочисельні популяції в складі прибережно-водного високоторав'я, золототисячник звичайний - малочисельні популяції і золотисячник Мейера - поодинокі екземпляри).
На території заказника можна зустріти 234 види наземних хребетних. Серед них відмічено 13 видів, занесених до Червоної книги України (далі - ЧКУ), 5 видів, занесених до Європейського червоного списку (далі - ЄЧС) та 12 регіонально рідкісних (далі - РР).
Тут зустрічається 165 видів птахів. Це складає 53,4% від загальної кількості видів птахів, будь-коли зафіксованих на території Полтавської області. Серед них відмічено 9 видів, занесених до Червоної книги України, 1 вид, занесений до Європейського червоного списку та 12 регіонально рідкісних.
У гніздовий період на території заказника виявлено 114 видів, в тому числі у складі гніздуючих видів відмічені: деркач (ЄЧС), журавель сірий (ЧКУ), орел-карлик (ЧКУ), чечевиця (РР), вівсянка садова (РР), дрозди білобровий (РР) та омелюх (РР), вівчарик весняний (РР). В періоди міграцій була, відмічена переважна більшість видів, занесених до ЧКУ, ЄЧС та регіонально рідкісних.
Ссавців відмічено 42 види. Це складає 63,6 % від загальної кількості видів звірів Полтавської області. Серед них відмічено 4 види, занесені до Червоної книги України та 4 види занесені до Європейського червоного списку. Причому, видра одночасно належить до Червоної книги України та Європейського червоного списку.
Із найбільш цікавих звірів тут можна зустріти куниць кам'яну та лісову , тхора лісового, ондатру, лисицю звичайну, кабана та інш.
На території заказника зустрічається 5 із 11 видів плазунів Полтавщини. Вони входять до складу 3 фауністичних комплексів: 2 до деревно-чагарникового - ящірка живородяча та гадюка звичайна; 2 до прибережно-водного - черепаха болотна та вуж звичайний і 1 до луко-степового - ящірка прудка.
Земноводних відмічено всі 10 видів Полтавщини.
Хоча всі амфібії в період розмноження пов'язані з водним середовищем, справжніми водно-болотними формами, які входять до прибережно-водного фауністичного комплексу, серед земноводних є тільки 2 - джерелянка червоночерева та жаба озерна. Крім того, чисельним у наших водоймах буває гібрид між жабою озерною та жабою ставковою. Цікаво, що при цьому одну з батьківських форм, а саме - жабу ставкову, знайти до сих пір не вдалося.
До лучно-степового комплексу входить лише ропуха зелена.
Найбільше видів представлено у деревно-чагарниковому фауністичному комплексі - 6 видів: жаба гостроморда та трав'яна, ропуха сіра та тритони - гребінчастий і звичайний.
Часничниця звичайна може входити до деревно-чагарникового, лучно-степового та синантропного комплексів.
Відмічаються факти розорювання лучних ділянок, які тягнуться смугою понад річкою одразу зліва від траси на початку с. Черкасівка.
Річкова заплава р. Коломак разом із розташованими тут болотами та чисельними озерами слугує стабілізатором клімату і регулятором ґрунтових вод і водного режиму річок Коломак і Ворскла, що визначає значну гідрологічну та екологічну цінність заказника. Ботанічна та ландшафтна репрезентативність заказника незначна. Тому доцільним є зміна категорії ландшафтного заказника загальнодержавного на гідрологічний. Статус ландшафтного заказника "Вільхівщинський" міг мати в разі приєднання до території заказника заплавних лісових масивів (типової заплавної діброви та вільшняків у притерассі), а також степових ділянок правого корінного берега р. Коломак, виявлених в околицях с. Зелена Долина, Василівка, Черкасівка. Вони фрагментарне поширені на схилах і зайняті степовою рослинністю із угруповань ковили волосистої, пирію середнього, костриці валіської, кринітарії волохатої. Флористична репрезентативність таких ділянок висока, оскільки ценози характеризуються типовим для лучних різнотравно-типчково-ковилових степів флористичним ядром.