В Оржицькому районі
кілька таких ділянок охороняються в
гідрологічних заказниках. Одним із таких
мальовничих та цікавих куточків пониззя Сули є
Великоселецьке болото, яке охороняється, як
гідрологічний заказник загальнодержавного
значення. Великоселецьке болото - це типовий природний комплекс заплавної рослинності з багатою флорою та специфічними засоленими ділянками.
Територія заказника поділяється на дві частини: Великоселецьку та Малоселецьку. Великоселецький масив заплави р.Сули включає комплекс великих мілководних озер, оточених високотравними угрупованнями. Ці щільні трав'янисті стіни утворюють типові "земноводні" рослини, які нижньою частиною занурені у воду, а верхньою - підносяться над водою. Це три прибережно-водні види-супутники, які поступаються на зріст один одному в такій послідовності: очерет звичайний - рогіз вузьколистий - куга озерна. Вони складають три яруси, які своїм зовнішнім виглядом доповнюють один одного. На водних плесах зростає чимало типових рослин - мешканців полтавських водойм. Одні з них занурені у воду. Густі підводні зарості утворює кушир темно-зелений, або роголистник, який зовні схожий на ялинку. Поверхню води вкривають маленькі кулясті багатокорінники, ряска триборозенчаста та невеликі округлі листочки жабурника звичайного. Серед цієї зеленої плівки непомітна дуже маленька рослина з родини ряскових - вольфія безкоренева, рідкісна для водойм Полтавщини. Розміри її лише 1-1,5 мм. Ще одна цікава рослина ховається на дні Великоселецьких озер - водяний різак алоевидний або тілоріз. Побачити такі розетки листків водяного різака можна у другій половині червня під час квітування. Це цікаве явище, коли вся поверхня водойми вкривається великими розетками вільноплаваючого різака, серед яких біліють ніжні невеликі квіточки. Був час, коли вважали, що ця рослина є рідкісною і потребує охорони в області, але сучасні дослідження показали, що вона дуже швидко розмножується вегетативно бруньками, особливо в неглибоких заплавних озерах, витісняючи інші рослини. Тому водяний різак - не бажаний гість у водоймі.
Стариці заказника
прикрашає латаття біле. Цю рослину з чарівними
білими квітками ботаніки назвали ім'ям Німфеї.
Древні греки вважали, що богиня Німфа, яка
уособлювала животворну силу природи,
перетворилася на прекрасне латаття. Водяна
рослина, яка до дна водойми прикріплюється
великим міцним кореневищем, багата на крохмаль.
Ним ласують ондатри, водяні пацюки.В чистих затишних старицях зустрічається водна папороть - сальвінія плаваюча. На мілководних ділянках окремі куртини утворюють рідкісні для Полтавщини рослини - пришельці північних регіонів України - цінні лікарські рослини - бобівник трилистий та вовче тіло болотне.
У Малоселецькій частині заказника більше стариць, які заростають. По берегах вони також оточені високотрав'ям. Серед нього смуги утворює цікавий злак із лінійними листками та густим волотевидним суцвіттям - лепешняк великий. Російську назву "манник" рослина отримала завдяки їстівному та солодкому насінню, яке достигає в кінці літа.
На мілководді Малоселецької частини заказника окремі куртини утворює рослина із стріловидними листками. Вона так і називається - стрілолист стрілолистий. Будова цієї прибережно-водної рослини є прикладом пристосування до різних екологічних умов. Підводні листки стрілолиста зовсім іншого вигляду - стрічкоподібні, ніби намагаються слідувати за течією. Проміжні листки, що лежать на поверхні води, видовжені, але вже мають заокруглені стрілоподібні кінці.
Навколо стариць є підвищення із засоленими грунтами. Тут сформований покрив із солелюбних рослин. На зволожених лучних ділянках зрідка зустрічаються орхідеї - зозулинець болотний та пальчатокорінник м'ясо-червоний.