Національний природний парк створений на базі трьох природно-заповідних територій, а саме:

- ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Сулинський»:

Заказник «Сулинський» розташований у Сульській затоці Кременчуцького водосховища на території Полтавської та Черкаської областей. Територія заказника має велике значення як район нересту, нагулу та зимівлі багатьох видів риб: щуки, сазана, ляща, синця, судака, а також як місця гніздування та відпочинку під час міграцій багатьох видів птахів, в тому числі: чаплі жовтої, реготуна чорноголового, лежня, кулика-сороки, ходуличника, дерихвосту степового, що внесені до Червоної книги України. Територія заказника не вилучається із землекористування постійних землекористувачів, на землях яких він розташований.
На сьогодні існує Положення про цей Заказник, затверджене Міністерством охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України 20.03.1999 року. Забезпечення режиму охорони території здійснюється землекористувачами, державними органами виконавчої влади та органами рибоохорони Черкаської і Полтавської областей. Державний контроль за додержанням режиму і використанням природних ресурсів здійснюється Мінприроди України та його органами на місцях, а також іншими спеціально уповноваженими органами.
Сульська затока Кременчуцького водосховища є унікальною водною екосистемою, яка функціонує в зоні значного антропогенного навантаження. За показниками біологічного різноманіття вона займає одне з перших місць в Придніпров’ї. Орнітологи відносять Сульську затоку до ключових водно-болотних угідь України з високим видовим різноманіттям птахів у всі сезони року, особливо в періоди розмноження та міграцій, і пропонують включити її до переліку водно-болотних угідь національного, а можливо і міждержавного значення;

- орнітологічного заказника загальнодержавного значення «Святилівський»:

Орнітологічний заказник загальнодержавного значення «Святилівський» оголошений Указом Президента України від 20.08.1996р. №715/96. Землекористувачі: Градизьке лісництво Кременчуцького держлісгоспу, агрофірма «Росток». На островах і прилеглій акваторії затоки розташована найбільша на материковій частині України колонія сірих чапель, а також гніздування багатьох видів птахів, в тому числі занесених до Червоної книги України (реготун чорноголовий, чапля жовта, кулик-сорока, орлан-білохвіст та інші;

- парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Велико-Бурімський»:

Парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва Велико-Бурімський, затверджений Постановою колегії Держкомприроди УССР від 26.12.1989р. №32. Парк розташований на правому березі р.Сули. Належить до парків колишніх (до Жовтневої революції) магнатських резиденцій, на сьогодні землекористувач – Великобурімське лісництво Золотоніського держлісгоспу. Особливу цінність мають великовікові осики, дуби (до 150 років).
   
ЗАПЛАНОВАНЕ РОЗПОДІЛЕННЯ ТЕРИТОРІЇ НАЦІОНАЛЬНОГО ПАРКУ НА ФУНКЦІОНАЛЬНІ ЗОНИ:

Заповідна зона - близько 6% від загальної площі НПП:

- територія існуючого орнітологічного заказника загальнодержавного значення «Святилівський» і прилегла до островів акваторія затоки з руслом Сули;

- територія островів з прилеглою акваторією і руслом Сули.

Зона регульованої рекреації - 59%:

- акваторія затоки смугою 1-2 км вздовж берега від с.Жовнино до мосту біля с.Липове і далі – до північної межі парку;

- всі лісові масиви по берегах водосховища;

- острови;

- екосистема річки Сула в північній частині парку – з руслом, луками, заболоченими ділянками.

Рекреаційні ресурси території цієї зони придатні для багатьох видів рекреаційної діяльності, пов’язаних з акваторією затоки і річкою – аматорського рибальства, мисливства, пляжно-купального відпочинку, катання на вітрильних та гребних човнах, а лісові масиви по схилах створюють сприятливі умови для подорожей, екскурсій і збирання грибів, ягід, лікарської сировини та дикорослих квітів.
В зоні стаціонарної рекреації, яка займає площу бизько 1%, передбачається розміщення закладів тривалого відпочинку, зoкрема кемпінгу в урочищі «Липове-1» Градизького лісництва Кременчуцького Держлісгоспу (це урочище перетинає автошлях Київ – Кpeмeнчyк – Дніпропетровськ). Зараз в цьому урочищі вже розташовані бази відпочинку підприємств, а також туркомплексу «Полтаватурист».
Екскурсійно-розважальний комплекс планується створити в с.Лящівка на узбережжі затоки.
Розвиток цих зон має здійснюватись на підставі спеціальних проектів.

Господарська зона - 34%:

До неї планується включити південну частину території парку, яка переходить в Кременчуцьке водосховище - тут ведеться рибне господарство, проводяться зариблення і промисловий лов риби.

Функціональне зонування території дозволить створити диференційовану програму дій по збереженню, відтворенню та ефективному використанню природних комплексів.

Рослинний покрив території національного природного парку «Нижньосульський» в цілому є добре збереженим, це характеризується значним різноманіттям як ценотичного, так і флористичного складу. Сучасний стан рослинного покриву території у великій мірі пов’язаний з господарською діяльністю людини, зокрема із створенням Кременчуцького водосховища.
Лісовими насадженнями зайняті переважно крутосхили яружно-балочної місцевості; верхня частина території НПП (північніше села Дем’янівки) – це річкова екосистема, де Сула протікає у заплаві – з сіножатями, пасовищами, заростями очерету. Середня частина НПП має багато мілководій, островів. Нижня частина – це акваторія Сульської затоки.
Більшу частину площі парку займають акваторії, переважно без розвинутої водної рослинності. На ділянках глибиною до двох метрів розвинута водна та прибережно-водна рослинність, яка займає значні площі. Великі площі займає лучна рослинність, яка тут досить різноманітна. Фрагментарно трапляється болотна рослинність. Значне місце в рослинному покриві цієї території займає лісова рослинність. Доповнює різноманіття рослинності степова рослинність, яка зустрічається невеликими ділянками на стрімких схилах, а також на городищах.

В складі рослинного покриву території національного природного парку виявлено 5 рослинних угруповань, які занесені до Зеленої книги України, декілька угруповань є регіонально рідкісними.

Угруповання глечиків жовтих. Типові для України водні угруповання з домінуванням реліктового виду. Скорочують своє поширення внаслідок зміни водного режиму, збору кореневищ та квітів. В Україні найбільш поширеними є в лісовій зоні. На території, яка характеризується, трапляються рідко в північній частині ділянками невеликої площі.

Угруповання латаття білого. Типові для України угруповання з домінуванням реліктового виду. Найбільш поширені у водоймах лісової зони, нерідко трапляються у Лісостепу і Степу. Скорочують своє поширення внаслідок зміни водного режиму, хімічного складу води, збору квітів. На території НПП трапляються невеликими ділянками в північній частині водосховища.

Угруповання сальвінії плаваючої. Рідкісні для України угруповання з домінуванням реліктової водної папороті. Поширені переважно вздовж великих річок, де інколи займають велику площу. Чутливі до змін навколишнього середовища, страждають від забруднення водойм. На території парку добре виражене угруповання виявлене в протоці між урочищем Березовим і правим берегом Сули. З невеликим покриттям сальвінія трапляються у водоймах по всій території НПП.

Угруповання ковили волосистої. Малопоширені в наш час на території України степові угруповання. В минулому займали великі площі. Трапляються переважно в степовій і лісостеповій зонах. На території парку виявлені в кількох місцях невеликими ділянками на правому березі Сули.

Угруповання ковили Лесінга. Малопоширені в наш час на території України степові угруповання. В минулому займали великі площі. Трапляються переважно в степовій зоні, значно рідше – в лісостеповій. На території проектованого парку і в його околицях виявлені лише фрагменти цього угруповання на курганах.

Дослідження дають підставу стверджувати, що кількість видів судинних рослин у НПП перевищує 600. В парку добре представлені лучні, водні, галофітні та синантропні види, значними є групи лісових, псамофітних та степових видів.

Астрагал шерстистоквітковий відмічений на степових схилах біля сіл Лящівка і Велика Бурімка (Червоний список МСОП, Європейський Червоний список, Червона книга України). Зозулинець болотний виявлений в кількох місцях (Червона книга України). Найбільше (кілька сотень квітуючих екземплярів ) – неподалік с.Мохнач. Ковилу волокнисту можна зустріти на ділянках парку, на яких збереглась степова рослинність (Червона книга України). Ковила Лессінга на території парку зростає на курганах із степовою рослинністю (Червона книга України). Козельці українські трапляються на сухих підвищеннях піщаних місцях парку (Європейський Червоний список). Маточник болотний виявлений в урочищі Одинці і на лівому березі Сульської затоки на південь від с.Святилівка (Додаток І Бернської конвенції). Осока житня – малопоширена в Україні осока зростає на засолених луках в степовій і лісостеповій зонах (Додаток І Бернської конвенції), на території парку має значне поширення, відмічена в декількох місцях. Пальчатокорінник м’ясочервоний відмічений на вологих луках парку в декількох місцях (Червона книга України). Пальчатокорінник травневий відмічений поодиноко біля с.Мохнач (Червона книга України). Сальвінія плаваюча – ця водна папороть трапляється по всій Україні, переважно в долинах Дніпра, Десни, Сіверського Дінця, Дунаю, Південного Бугу (Червона книга України, додаток І Бернської конвенції). На території парку трапляється нерідко, інколи утворює угруповання.

Сульська затока Кременчуцького водосховища у фауністичному відношенні є однією з найбільш цінних та багатих ділянок Придніпров’я. Дуже важливе значення вона має для водних тварин і тих, що мешкають поблизу води або в певні періоди річного циклу пов’язані з нею. Особливу роль Сульська затока відіграє для риб і водно-болотних птахів (для останніх вона є дуже важливим місцем розмноження та зупинки під час сезонних міграцій). В порівнянні з іншими затоками водосховища (Ольшанська, Цибульницька) сульський зоопланктон більш різноманітний, характеризується високим видовим, таксономічним, кількісним різноманіттям і є хорошим харчовим ресурсом для нагулу риб. Донна фауна характеризується високим видовим, таксономічним та кількісним різноманіттям і відіграє важливу роль у функціонуванні екосистеми Сульської затоки, є хорошою кормовою базою для іхтіофауни Кременчуцького водосховища.
Невід’ємною складовою біоти Кременчуцького водосховища і його Сульської затоки є іхтіофауна. Риба як компонент водної екосистеми являє собою заключну, кінцеву ланку трофічної піраміди, акумулює в собі енергію водної екосистеми, що безпосередньо використовується людиною.
Поряд з природоохоронним призначенням (збереження, охорона та відтворення біорізноманіття унікальної голубої перлини центральної України), рекреаційне навантаження на Нижньосульський національний природний парк включає до себе науково обгрунтоване використання рибних запасів для промислового та аматорського рибальства.
Сульська затока є однією з найбільш багатих на рибні запаси водойм України. Практично всі з 50 видів риб, що вегетують в Кременчуцькому водосховищі, представлені в іхтіофауні Сульської затоки. Іхтіофауна Сульської затоки характеризується високим різноманіттям, представлена рибами різних екологічних груп та трофічних спектрів (планктонофаги, бентофаги, хижаки), що представляють значну промислову цінність та є об’єктом аматорського рибальства.

Характерними, але нечисленними представниками хвостатих земноводних є 2 види тритонів – звичайний та гребінчастий.
В значній кількості Сульську затоку населяють зелені жаби (3 види: ставкова, їстівна, озерна) і кумка червоночерева, в меншій кількості трапляються квакша і ропуха зелена.

Із плазунів на узбережжі та островах часто трапляється вуж звичайний і дуже рідко (поряд з лісовими масивами) можна побачити гадюку звичайну. В помітній кількості мешкає тут і черепаха болотна.

Найбільш значним компонентом біляводного фауністичного комплексу є птахи – чаплі, мартини, крячки, гуси, качки, пастушкові, кулики, очеретянки, кобилочки, ластівки та інші. Особливо зростає чисельність цих птахів в межах затоки у періоди сезонних міграцій – іноді, в окремі дні (переважно восени), загальна кількість водно-болотних птахів може сягати 30 тис. особин і більше.

В межах затоки розташоване найбільше в Центральній Україні полівидове колоніальне поселення чапель (о-в Петренки), гніздяться мартин сріблястий (до 500 пар) і червонокнижний регoтун чорноголовий (60 пар), відомо декілька колоній крячків білощоких.

Із біляводних ссавців численною є полівка водяна, a у верхній частині проектованого парку – ондатра. Звичайним звіром узбережжя та островів є свиня дика, а в очеретяних та рогозових заростях – собака єнотовидний. У верхній частині парку (біля с.Мохнач) мешкає бобер річковий. Досить звичайними, хоч і нечисленними звірами всієї затоки є видра річкова і горностай, щільність яких вище в середній частині затоки.

Типовими і найбільш помітними мешканцями заболочених луків є птахи. Тут можна зустріти таких куликів, як чайка, великий веретенник, травник. Зрідка трапляється деркач. Із горобиних птахів звичайною є лучна очеретянка, трапляються вівсянка очеретяна, плиска жовта, чекан лучний. Звичайними птахами луків є шпаки, зграї яких тримаються тут до відльоту. Часто на луках збирають їжу лелека білий, чаплі сіра та велика, біла. Постійно навідуються сюди свині дикі. В окремих місцях можна зустріти сліпака звичайного.

Значні площі майбутнього парку займають сухі піщані луки. Саме тут передбачається мешкання тушканчика великого, зустрічаються такі метелики, як поліксена та махаон. Характерними мешканцями цього біотопу є перепел, куріпка сіра, жайворонок польовий, ящірка прудка. Під час розмноження тут відкладає яйця черепаха болотна. Зграйки болотних крячків (чорні, світлоокі) та озерних мартинів постійно збирають корм на сухих луках.

На степових ділянках, частіше ніж в інших місцях, можна зустріти зайця сірого, лисицю звичайну, просянку, куріпку сіру, перепела, жайворонка польового, ящірку прудку. Часто можна побачити тут канюка звичайного і боривітра звичайного, які полюють на миловидних гризунів та ящірок.
Постійно трапляються тут бджолоїдки, які полюють на комах. Дуже рідко можна зустріти на степових ділянках і сиворакшу.

В лісах майбутнього парку мешкають лось, свиня дика, козуля європейська, борсук, лисиця звичайна, куниця лісова, білка звичайна, заєць сірий, їжак звичайний, різноманітні мишоподібні гризуни, бурозубки та інші.

В межах проектованого національного природного парку виявлено значну кількість тварин, які занесені до Європейського Червоного списку (ЄЧС – 5 видів), Червоної книги України (ЧКУ – 23 види) і списку регіонально рідкісних видів (РРВ – 8 видів) а саме:

Борсук мешкає в лісових масивах та насадженнях, які простягалися вздовж узбережжя Сульської затоки. Найбільша кількість відмічена в лісових урочищах Стінка І та Стінка ІІ. Виявлено 8 жилих нір (ЧКУ).
Видра річкова зустрічається по всій акваторії затоки, хоча частіше сліди її перебування можна побачити між селами Лящівка та Старий Мохнач (ЄЧС, ЧКУ).
Горностай звичайний, хоча і нечисленний - звір верхньої та середньої частини затоки (ЧКУ).
Тушканчика великого можна зустріти на засолених луках північніше с.Мохнач (ЧКУ).
Сліпак звичайний - мешканець узбережжя у верхній та середній частинах парку (ЄЧС).
Окремі особини орланів-білохвостів зрідка можна зустріти протягом весняно-осіннього сезону в середній, а взимку – в нижній частині затоки. Гніздування однієї пари виявлено у 2001р. в околицях с.Лящівка (ЄЧС, ЧКУ).
Підорлик великий зрідка зустрічається під час сезонних перельотів (ЧКУ).
Лунь польовий регулярно трапляється під час сезонних перельотів, переважно весняних (ЧКУ).
Орел-карлик зрідка зустрічається під час сезонних перельотів (ЧКУ).
Окремі пари шулік чорних гніздяться в урочище Чубарово і околицях с.Старий Мохнач (РРВ).
Скопа спорадично трапляється під час сезонних міграцій, переважно осінніх (ЧКУ).
Сапсан зрідка залітає в межі НПП (ЧКУ).
Окремі пари журавлів сірих гніздяться у верхній частині проектованого парку. Регулярно трапляються під час сезонних міграцій (ЧКУ).
Окремі пари чапель жовтих спорадично гніздяться на острові Петренки в полівидовій колонії чапель і можливо в середній частині затоки (ЧКУ).
Чаплі великі білі гніздяться на острові Петренки і в околицях с.Лящівка (РРВ).
Чаплі малі білі в незначній кількості гніздяться на острові Петренки (РРВ).
Окремі пари лебедів шипунів спорадично гніздяться в середній та верхній частинах проектованого парку (РРВ).
Спорадично окремі пари шилохвостів гніздяться в околицях с. Лящівка (РРВ).
Чернь білоока зрідка трапляється під час сезонних міграцій (ЧКУ).
Деркачі в незначній кількості мешкають у верхній та середній частинах НПП (ЄЧС, РРВ).
Лежень спорадично гніздиться на островах нижньої частини затоки (ЧКУ).
Спорадично поодинокі пари ходуличників гніздяться у верхній та середній частинах затоки (ЧКУ).
Зрідка залітають шилодзьобки (РРВ).
Окремі пари куликів-сорок гніздяться на островах середньої та нижньої частини затоки (ЧКУ).
Поодинокі пари дерихвостів степових зрідка гніздяться (ЧКУ).
Реготуни чорноголові гніздиться на островах в нижній частині затоки. В 2001р. на острові Бурти гніздилися разом зі сріблястим мартином – в колонії нараховувалось до 60 пар реготуна чорноголового (ЧКУ). Єдина відома колонія мартинів сріблястих (500 пар), розташована на острові Бурти (РРВ).
Крячки білощоки гніздяться у верхній та середній частинах затоки (РРВ).
Регулярно в незначній кількості зимує cорокопyд сірий (ЧКУ).
Поліксена трапляється на луках верхньої частини проектованого парку (ЄЧС, ЧКУ).
Махаони зустрічаються на луках верхньої та середньої частини парку (ЧКУ).
Бражник мертва голова відмічений у с.Лящівка (ЧКУ).
Жук-олень трапляється в старих листяних лісах у верхній та середній частинах затоки (ЧКУ).