2 лютого увесь світ відзначає Всесвітній день водно-болотних угідь. Рішення відзначати цей день прийняте з нагоди ухвалення Конвенції про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовища існування водоплавних птахів (“Рамсарської конвенції”), 2 лютого 1971 року в іранському місті Рамсар, на березі Каспійського моря.
      Щорічно, починаючи з 1971 року, органи державної влади, неурядові організації, зацікавлені особи та групи, що працюють на ниві збереження водно-болотних угідь використовували річницю підписання Конвенції з метою відзнаки важливості діяльності Секретаріату Рамсарської конвенції щодо охорони водно-болотних угідь, що мають міжнародне значення.
       У 2017 році за пропозицією Секретаріату Рамсарської конвенції Всесвітній день водно-болотних угідь відзначається під девізом «Водно-болотні угіддя для зменшення впливу стихійних лих».
        Доведено, що водно-болотні угіддя відіграють значну роль у зменшенні впливу таких екстремальних погодних явищ як повені та посухи. Водно-болотні угіддя діють як природні водосховища – акумулюючи і зберігаючи дощові та талі води вони запобігають повеням. Протягом посушливих періодів водно-болотні угіддя «віддають воду» і затримують початок посухи.
        Водно-болотні угіддя є невід'ємною частиною нашого довкілля. Згідно зі статтею 1 Рамсарської конвенції, під водно-болотними угіддями розуміють райони маршів‚ боліт, драговин, торфовищ або водойм – природних або штучних, постійних або тимчасових‚ стоячих або проточних, прісних, солонкуватих або солоних, включаючи морські акваторії, глибина яких не перевищує шість метрів. Вони допомагають зменшити вплив повеней, підтримують існування рідкісних видів тварин і птахів. Існують дуже різноманітні водно-болотні середовища, серед яких болота, очеретяні зарості, канави, ставки, струмки і ріки.
        Мета Всесвітнього дня водно-болотних угідь – активізувати інтерес до заходів щодо підтримання майбутнього цих життєво важливих середовищ і видів, які залежать від них, особливо в цю пору року, коли саме вони є важливим джерелом ресурсів живлення й місцями для зимівлі водоплавних і навколоводних птахів.
        У 2017 році Рамсарський Секретаріат закликає пам’ятати про те, що:
        - водно-болотні угіддя є природним засобом безпеки для допомоги нам у протидії екстремальним погодним явищам;
        - відповідне управління водно-болотними угіддями надає місцевим громадам можливості протидії стихійним лихам та швидкого відновлення;
        - необхідно вживати заходів для охорони та пропаганди сталого використання водно-болотних угідь.
        Україна належить до числа 168 країн – договірних сторін конвенції.
        Для визначення угідь, які можуть бути заявлені до спеціального Переліку водно-болотних угідь міжнародного значення, розроблено критерії, серед яких: типовість та унікальність екосистем для біогеографічного регіону, цінність угіддя для підтримання біологічного різноманіття регіону, існування ендемічних, рідкісних і зникаючих видів рослин і тварин, місце регулярного перебування понад 20 тис. водних птахів або важливе місце для нересту, нагулу і зимівлі місцевих видів риб тощо. Кожна країна – договірна сторона конвенції має заявити до Переліку водно-болотних угідь міжнародного значення принаймні одне своє угіддя і взяти його під охорону.
        На цей час зазначений перелік включає 2247 водно-болотних угідь загальною площею 215,051 млн. га. Серед них є і українські 37 водно-болотні угіддя міжнародного значення загальною площею близько 770,545 тис. га. З них 22 водно-болотні угіддя отримали статус міжнародних 1995 року, 11 у 2004 році, у 2016 році Секретаріатом Рамсарської конвенції прийняв рішення про надання міжнародного статусу ще 4 водно-болотним угіддям України.
        Рамсарська конвенція декларує основні аргументи важливості водно-болотних угідь для забезпечення нашого майбутнього, а саме:
        водно-болотні угіддя важливі для забезпечення людства прісною водою, очищення та фільтрації поверхневих вод, поповнення водоносних горизонтів;
        ці угіддя годують людство – їх використовують для рибальства і сільського господарства протягом тисячоліть;
        вони забезпечують відновлюваними природними ресурсами для народних промислів, будівництва та опалення;
        мають значні бальнеологічні ресурси та використовуються з рекреаційними цілями;
        зберігають біорізноманіття та екологічну рівновагу;
        пом’якшують вплив штормів і повеней та захищають берегову лінію від руйнування;
        депонують вуглець, продукують кисень та допомагають у боротьбі зі змінами клімату.
        Реалізація на практиці пріоритетів щодо поліпшення збереження водно-болотних угідь можлива лише за умови об’єднання зусиль усіх державних та недержавних установ та організацій, усього населення країни. Сподіваємося, що ви приєднаєтеся до нас і зробите свій внесок у виконання вимог Рамсарської конвенції та забезпечення збереження водно-болотних угідь для пом’якшення впливу екстремальних погодних явищ!
        За матеріалами Мінприроди.