Продовжуємо розповідати про Стратегічну екологічну оцінку.
     Щоб переконатися у важливості і необхідності такої процедури, пропонуємо розглянути конкретні приклади з міжнародного досвіду.
     Так, візьмемо Норвегію. Свого часу тут розглядали Програму будівництва морських вітроелектростанцій. Визначили 15 зон для розміщення “вітряків”. Після проходження процедури СЕО - у документі залишили лише 5. Це території, де розміщення вітроелектростанцій найменше впливатиме на довкілля, не шкодитиме рибному господарству, нафто- та газовидобувній промисловості, туризму.
     Аналогічна ситуація у Данії. Під час проведення СЕО для Національного плану дій в галузі відновлюваних джерел енергії з’ясувалося, що вітроелектростанції можуть створювати високий рівень шуму і цим впливати на місцевих мешканців. Тож, із плану вилучили певну територію та відкорегували документ.
     У Нідерландах завдяки проведенню СЕО під час розробки Національної стратегії розвитку трубопроводів виявили, що проєкт зашкодить довкіллю. Відтак деякі маршрути змінили, а від деяких взагалі відмовилися.
     З цих прикладів видно, як завдяки стратегічній екологічній оцінці ще на стадії планування можна виявити та врахувати фактори, які впливатимуть на довкілля та здоров'я людини. А отже запобігти такому впливу.
     Що Україна?
     У нас попереду довгий шлях відбудови, який має враховувати не лише економічний зиск, а й екологічні наслідки в довгостроковій перспективі. СЕО стане одним з таких інструментів ще на етапах планування.
     Механізми СЕО в Україні почали впроваджувати ще з 2018 року в рамках імплементації Директиви № 2001/42/ЄC.
     Однак Україна пішла далі та першою серед країн ЄС почала вдосконалювати та оцифровувати процедуру - не змінюючи її суть та основні складові. Так, вже два місяці на ЕкоСистемі працює Реєстр стратегічної екологічної оцінки (https://eco.gov.ua/categories/e-seo). Це платформа, що міститиме дані про всі стратегічні екологічні оцінки, які проходитимуть в Україні.
     Цифровізація зробить процедуру СЕО зручною та доступною, а екологічну інформацію відкритою для громадськості як це передбачено Оргуською конвенцією та іншими європейськими директивами.