Водно-болотні угіддя, зміна клімату та стихійні лиха
     Ресурси водно-болотних угідь роблять навколишнє середовище більш стійким і пристосованим до змін клімату та сприяють його стабілізації.
     Водно-болотні угіддя є чудовим інструментом для боротьби зі зміною клімату – вони вловлюють вуглекислий газ з атмосфери. Пов’язане це з тим, що процес поглинання вуглецю здебільшого опосередковується рослинами (водно-болотними макрофітами) через фотосинтез. Під час фотосинтезу рослини асимілюють атмосферний вуглекислий газ у своїх тканинах у формі простих цукрів, які перетворюються на складні матеріали, такі як лігнін і целюлоза, і відкладаються в листі, стеблах і коренях, і, нарешті, в ґрунті (у формі ґрунтового органічного вуглецю), коли рослини відмирають. Заразом відомо, що більшість водно-болотних рослин використовують атмосферний вуглекислий газ як основне джерело вуглецю, і через їх високі темпи валової первинної продукції порівняно з наземними рослинами, вони мають високу здатність до асиміляції вуглекислого газу.
     Розкладання органічної речовини спричиняє утворення вуглекислого газу, який надалі вивільняється в атмосферу. Оскільки перезволоження формує безкисневі умови у водно-болотних угіддях, там переважає анаеробне розкладання. Анаеробне розкладання є набагато менш ефективним у порівнянні з аеробним розкладанням. Як наслідок, більшість органічних речовин у водно-болотних угіддях залишаються нерозкладеними й згодом похованими, що призводить до поглинання вуглецю.
     В межах торфовищ зберігається близько 30% наземного вуглецю. А це у 2 рази більше, ніж у всіх лісах світу. Органічний вуглець «затримується» у заболочених територіях, що не сприяє парниковому ефекту.
     Більш ніж 90% стихійних лих пов’язані з водою. Природна мережа водно-болотних угідь допомагає зменшити кількість повеней, а також затримати і полегшити посухи. Кожен гектар водно-болотних угідь поглинає до 14,2 млн літрів паводкової води та допомагає зменшити масштаби повеней. Треба берегти екосистему водно-болотних угідь, бо вони здатні убезпечити нас від штучно створених та природних повеней. Болота і торфовища здатні прийняти «велику воду», а пізніше – віддати без шкоди для живих істот.
     Основа функціонування болота – природний гідрологічний режим, що забезпечує поглинання надлишкової води в період повені навесні та зволожує повітря у період літньої спеки.
     Узбережжя водно-болотних угідь є бар’єрами від екстремальних погодних умов. Прибережні водно-болотні угіддя, такі як солоні болота, мангрові ліси, зарості водоростей та коралові рифи, діють як амортизатори. Вони зменшують інтенсивність впливу штормових хвиль та цунамі, захищаючи 60% людства, що живуть та працюють уздовж узбережжя, від підтоплень, втрати майна і життя. Болота екологи взагалі називають «стабілізаторами напруги в природі».