З нагоди Всесвітнього дня боротьби з опустелюванням та посухами Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (ФАО) презентує посібник «Практичне керівництво для впровадження моделей ефективного управління полезахисними лісовими смугами». Протягом 8 місяців національними партнерами та експертами ФАО були напрацьовані рішення щодо ефективного управління лісосмугами в Україні.

    Мета – залучення до процесу реконструкції та відновлення лісосмуг максимальної кількості зацікавлених сторін через публічне представлення напрацьованих рішень та обговорення проблем щодо ефективного управління лісосмугами, від «А» до «Я».
    Дослідження проводилось Продовольчою та сільськогосподарською організацією ООН (ФАО) за підтримки Всеукраїнської асоціації органів місцевого самоврядування «Асоціація сільських, селищних рад та об’єднаних громад України», в рамках проекту ФАО «Інтегроване управління природними ресурсами деградованих ландшафтів лісостепової та степової зон України», що реалізується за фінансування Глобального екологічного фонду (ГЕФ).
    Ознайомитись з посібником можна за посиланням: http://ecoindustry.pro/sites/default/files/doci_include/praktychne_kerivnyctvo_ dlya_vprovadzhennya_modeley_efektyvnogo_upravlinnya_polezahysnymy_lisovymy_ smugamy.pdf

    Зазначимо, лісосмуга – штучне лісове насадження, яке створюється на полях, рівнинах і на схилах (до 1,5(2)°) сільськогосподарських земель на межах полів, з метою захисту посівів від суховіїв, пилових бур, для поліпшення водного режиму ґрунту й запобігання його ерозії, підвищення врожайності сільськогосподарських культур, для покращення на полях мікроклімату снігозатримання, боротьби з дефляцією, збереження і покращення родючості ґрунтів. Вони також відіграють велику загально екологічну роль.
    До речі, саме на теренах Полтавщини (на території Диканського району) зростає одна з перших, насаджених в Україні лісосмуга.
    Посаджена вона була ще в далекому 1892 році, поблизу с. Дячкове, де на той час розміщувалася економія князів Кочубеїв. Це була експериментальна праця двох відомих вчених того часу: Олександра Ізмаїльського та Василя Докучаєва. Перший протягом 1883-1896 років працював керуючим відділком в маєтку Кочубея, де досліджував вологість місцевих ґрунтів, причину та методи боротьби з посухами, які вже в той час наносили велику шкоду місцевим аграріям. Другий – досліджував ґрунти, рослинність та геологічні умови Полтавської губернії за запрошенням Полтавського губернського земства.