Кременчуцька Венеція та гранітні вартові
     Серед мальовничих островів та заплав з пірсу колишнього Кременчуцького річкового порту видно острів, який називається Динька. Острів тягнеться вздовж міського пляжу у бік Крюківського мосту.
     Острів Динька знаходиться в центрі РЛП «Кременчуцькі плавні», частину острова займають ліси з переважанням в деревостані верби білої та осокору. На сухіших підвищених місцях знаходяться піщані луки з переважанням келерії сизої, куничника наземного, очитків їдкого та шестирядного, дикого жита і великою кількістю верби гостролистої (шелюги).У знижених місцях острова розвиваються угруповання з домінуванням рогозів широколистого та вузьколистого, очерету, створюючи затишні куточки для птахів та інших мешканців. Серед раритетних рослин на о. Динька зберігаються рідкісний вид – виноград лісовий та півники сибірські – вид, занесений до Червоної книги України.
     Могутній Дніпро протягом століть був не лише джерелом прісної води, а й важливим транспортним шляхом. Але велика кількість кам’яних забор (ряду каменів, які перетинають річище поперек течії), перекатів, мілин і порогів, що обумовлено геологічною структурою Середнього Придніпров’я, створювали серйозні перешкоди для торгівельних та пасажирських суден. Тому з середини ХІХ сторіччя біля Кременчука розпочалися масштабні днопоглиблювальні роботи зі знищення кам’яних забор. Для робітників, що виконували ці роботи були побудовані будинки на острові, який зараз називається Динька.
     Про цей острів згадується у короткому довіднику Кременчуцького Окружного Товариства Краєзнавства П.П. Молокова-Журського, М.П. Нечаєва, С.М. Рождественського (Кременчук, 1929). Наводимо рядки, де розкривається таємниця походження його назви: «Саме проти пристані лежить дуже цікавий острів «Динька». Острів цей років тридцять тому почали заселяти, й тепер на ньому є біля 20 будиночків, скупчених без усякого ладу. Живуть тут переважно рибалки, що мають собі, крім рибальства, ще й працють на пристані – за вантажників. Перший на цьому острові поселився рибалка Динька, що за його прізвищем зветься нині й увесь острів».
     Також у цьому довіднику зазначено, що під час водопілля, яке тоді траплялось щорічно, населення острова переселялося до міста, але серед будинків було два, які збудовані на високих палях, де можна було залишатись і під час водопілля, їх називали «Кременчуцька венеція» У спорудах на острові жили люди до 60-х років ХХ сторіччя.
     Біля острова подекуди видно виступаючі з води гранітні брили – це не просто камені, а мовчазні свідки бурхливого минулого Дніпра. Це залишки дніпровських заборів, які колись створювали значні перешкоди для судноплавства. Ці гранітні велетні, немов вартові, стояли на шляху річки, спостерігаючи за змінами навколо. Вони нагадують нам про потужну силу природи, яка протягом мільйонів років формувала ландшафт нашої планети.
     Зараз ці камені стали улюбленим місцем відпочинку численних птахів, що мешкають у регіональному ландшафтному парку «Кременчуцькі плавні». Тут можна побачити мартинів, крячків, чапель, великих бакланів та інших.